пятница, 28 сентября 2012 г.
понедельник, 24 сентября 2012 г.
Вшановано ветеранів - підпільників
22 вересня в Україні відзначається День партизанської слави. Це не просто свято, це своєрідна данина пам’яті нашій історії, тим людям, які пройшли кривавими шляхами війни, борючись з німецькими окупантами. Цей день нагадує про величезний внесок народних месників у велику Перемогу над нацизмом, про героїзм українського народу у визвольній боротьбі проти нацистської навали, про подвиг людей, які не шкодували життя для перемоги над ворогом.
На жаль, час невблаганний, і сьогодні ряди цих поважних, гартованих війною людей рідшають. Нині в районі проживає три учасники партизанського руху: Гаврилюк Василь Ілліч в Почуйках, Гулюк Тетяна Андріївна в Ходоркові, Гуменюк Марія Вікторівна в Липках. Засвідчили їм глибоку повагу та привітали з днем партизанської слави заступник голови райдержадміністраці Василь Зарічний, заступник голови районної ради Галина Іванча, голова районної ради ветеранів війни та праці Леонід Сторожук та сільські голови.
З нагоди свята ветерани отримали від представників влади квіти, цінні подарунки та грошову допомогу.
www.popilnya-rda.gov.ua
На жаль, час невблаганний, і сьогодні ряди цих поважних, гартованих війною людей рідшають. Нині в районі проживає три учасники партизанського руху: Гаврилюк Василь Ілліч в Почуйках, Гулюк Тетяна Андріївна в Ходоркові, Гуменюк Марія Вікторівна в Липках. Засвідчили їм глибоку повагу та привітали з днем партизанської слави заступник голови райдержадміністраці Василь Зарічний, заступник голови районної ради Галина Іванча, голова районної ради ветеранів війни та праці Леонід Сторожук та сільські голови.
З нагоди свята ветерани отримали від представників влади квіти, цінні подарунки та грошову допомогу.
www.popilnya-rda.gov.ua
понедельник, 17 сентября 2012 г.
Під час Шостої паволоцької толоки відкрито спортивний зал
14 вересня в Паволочі було подвійне свято. Жителі цього населеного пункту відсвяткували Шосту паволоцьку толоку та урочисто відкрили відновлений спортивний зал. На свято до паволочан завітали керівники району, сільські та селищні голови, керівники сільськогосподарських підприємств, директори шкіл та представники козацтва.
Останнім часом у Паволочі, завдяки започаткованим козацько-мистецьким толокам, сталося чимало гарних змін. Під час першої толоки, що відбулась шість років тому, встановили пам’ятний знак козацькому містечку, другої – відновили козацьку криницю, третьої встановили пам’ятник Богдану Хмельницькому, котрий бував тут п’ять разів, четвертої встановили пам’ятний знак на місці страти паволоцького полковника Івана Поповича, котрого козаки називали Шрамом і який став головним героєм роману П.Куліша «Чорна рада».
Перші чотири толоки присвячені збереженню та відродженню козацьких традицій та пам’яті, а от п’ята та шоста, що відбулася в нинішньому році взялися за розвиток соціальної інфраструктури села. До 5 толоки невпізнано змінився історико-краєзнавчий музей, а на нинішній – шостій відкрито спортивний зал Паволоцької школи. Толокою – спільними зусиллями районної влади, громади, земляків-спонсорів відреставровано та утеплено фасад, виконано внутрішні роботи, відновлено електрообладнання, вирішено питання обігріву приміщення та закуплено новий спортивний інвентар. Відкриття спортивної споруди присвячено 75-річчю утворення Житомирської області.
На свято паволочани та гості прийшли по-святковому одягнені, з піднесеним настроєм. В центрі села було ошатно й гамірно. Перед сільським будинком культури розгорнулась виставка «Наш квітучий Попільнянський край». Сільські та селищні голови приїхали в гості до паволочан не з пустими руками. Кожен намагався показати себе з найкращого боку, блиснути талантами. Представники сіл демонстрували неабиякі артистичні здібності, кулінарне вміння, гостинність. У їх імпровізованих оселях столи вгиналися від пирогів, млинців, вареників, духмяних короваїв, ковбас, шинки, засмажених курей і качок, риби. І, звичайно, ж зубрівки, перцівки, медовухи, наливок. Всього й не перелічиш. Також вражали квіткові композиції. Кидалася у вічі їх неповторність, колективна фантазія і дизайн їх творців, які прагнули внести у їх оформлення якусь родзинку, оригінальність. Дівчата-красуні розповідали про свої населені пункти, людей, звичаї і обряди у віршах, піснях.
Офіційна частина свята розпочалося з Державного гімну та розгортання Державного Прапора України. Потім на сцену піднялися голова райдержадміністрації Ігор Погребенник, голова районної ради Микола Котелянець та господар свята, сільський голова Михайло Згортюк.
Вони привітали всіх присутніх зі святом та зазначили, що разом можна зробити багато добрих справ, головне, щоб було бажання. Адже справа робиться не для влади, а для людей та побажали бути активними творцями добробуту громади та її благ.
На свято в Паволочі приїхало багато гостей. Привітала винуватців торжества і делегація з Брусилівського району на чолі з головою районною ради Володимиром Габанцем та кандидати в депутати до Верховної Ради України.
Офіційна частина святкування була щедро переплетена подарунками та концертними номерами. Володимир Мовчан президент компанії ТАКО вручив голові фермерського господарства «Ізумруд» Миколі Згортюку трактор. Найкращих хліборобів було нагороджено почесними грамотами та символом багатства й процвітання – короваями.
Потому всіх чекав розіграш жартівливої лотереї. Бажаючі могли скуштувати чудової козацької каші, взяти участь у спортивних змаганнях. До пізнього вечора лунала музика і пісні над селом. Глядачі гучними оплесками зустрічали колоритний чоловічий ансамбль «Чіп», що завітав на свято.
На думку господарів і гостей, сільське свято вдалося і хотілося б, щоб і наступного року все пройшло так само дружно і весело.
www.popilnya-rda.gov.ua
Останнім часом у Паволочі, завдяки започаткованим козацько-мистецьким толокам, сталося чимало гарних змін. Під час першої толоки, що відбулась шість років тому, встановили пам’ятний знак козацькому містечку, другої – відновили козацьку криницю, третьої встановили пам’ятник Богдану Хмельницькому, котрий бував тут п’ять разів, четвертої встановили пам’ятний знак на місці страти паволоцького полковника Івана Поповича, котрого козаки називали Шрамом і який став головним героєм роману П.Куліша «Чорна рада».
Перші чотири толоки присвячені збереженню та відродженню козацьких традицій та пам’яті, а от п’ята та шоста, що відбулася в нинішньому році взялися за розвиток соціальної інфраструктури села. До 5 толоки невпізнано змінився історико-краєзнавчий музей, а на нинішній – шостій відкрито спортивний зал Паволоцької школи. Толокою – спільними зусиллями районної влади, громади, земляків-спонсорів відреставровано та утеплено фасад, виконано внутрішні роботи, відновлено електрообладнання, вирішено питання обігріву приміщення та закуплено новий спортивний інвентар. Відкриття спортивної споруди присвячено 75-річчю утворення Житомирської області.
На свято паволочани та гості прийшли по-святковому одягнені, з піднесеним настроєм. В центрі села було ошатно й гамірно. Перед сільським будинком культури розгорнулась виставка «Наш квітучий Попільнянський край». Сільські та селищні голови приїхали в гості до паволочан не з пустими руками. Кожен намагався показати себе з найкращого боку, блиснути талантами. Представники сіл демонстрували неабиякі артистичні здібності, кулінарне вміння, гостинність. У їх імпровізованих оселях столи вгиналися від пирогів, млинців, вареників, духмяних короваїв, ковбас, шинки, засмажених курей і качок, риби. І, звичайно, ж зубрівки, перцівки, медовухи, наливок. Всього й не перелічиш. Також вражали квіткові композиції. Кидалася у вічі їх неповторність, колективна фантазія і дизайн їх творців, які прагнули внести у їх оформлення якусь родзинку, оригінальність. Дівчата-красуні розповідали про свої населені пункти, людей, звичаї і обряди у віршах, піснях.
Офіційна частина свята розпочалося з Державного гімну та розгортання Державного Прапора України. Потім на сцену піднялися голова райдержадміністрації Ігор Погребенник, голова районної ради Микола Котелянець та господар свята, сільський голова Михайло Згортюк.
Вони привітали всіх присутніх зі святом та зазначили, що разом можна зробити багато добрих справ, головне, щоб було бажання. Адже справа робиться не для влади, а для людей та побажали бути активними творцями добробуту громади та її благ.
На свято в Паволочі приїхало багато гостей. Привітала винуватців торжества і делегація з Брусилівського району на чолі з головою районною ради Володимиром Габанцем та кандидати в депутати до Верховної Ради України.
Офіційна частина святкування була щедро переплетена подарунками та концертними номерами. Володимир Мовчан президент компанії ТАКО вручив голові фермерського господарства «Ізумруд» Миколі Згортюку трактор. Найкращих хліборобів було нагороджено почесними грамотами та символом багатства й процвітання – короваями.
Потому всіх чекав розіграш жартівливої лотереї. Бажаючі могли скуштувати чудової козацької каші, взяти участь у спортивних змаганнях. До пізнього вечора лунала музика і пісні над селом. Глядачі гучними оплесками зустрічали колоритний чоловічий ансамбль «Чіп», що завітав на свято.
На думку господарів і гостей, сільське свято вдалося і хотілося б, щоб і наступного року все пройшло так само дружно і весело.
www.popilnya-rda.gov.ua
среда, 5 сентября 2012 г.
Історія Попільні
Попільня - селище міського типу, районний центр Попільнянського району. Розташоване на південному сході Житомирської області. Визначну роль у житті селища відіграє однойменна залізнична станція Попільня, що знаходиться в самому центрі селища.
Попільнянщина – рідна земля давньослов'янських племен сколотів (скіфів-орачів). Це стало відомо за матеріалами археологічних досліджень пам'ятників палеоліту, мезоліту, неоліту, тобто з часів появи на землі мавпоподібних людей до періоду приблизно 10 тис. років тому. Це матеріали багатьох авторів, узагальнені на основі вивчення розкопок та розвідок багаточисельних давніх поселень Донбасу, Волині, Криму, Середнього Подніпров'я, Лісостепового Лівобережжя. В усіх цих пам'ятниках минулого знайдено речі повсякденного побуту людини тих часів (знаряддя праці, рибальства, мисливства, відходи каменю, рогу, кісток тварин, посуд, залишки рослин, як, наприклад, насіння злакових культур тощо).
Найдавнішими і найбільш відомими античним письменникам народами, що, населяли Україну, особливо степову її частину, були кімерійці і скіфи.
В епоху періоду пізньої бронзи і раннього заліза кінець II — І тис. до н. е. територію Східної Європи і України, зокрема, заселив войовничий, кочовий народ — кімерійці, які підтримували різнобічні контакти з народами Кавказу, Малої Азії, Грецією, тобто з найбільш розвинутими країнами тих часів, де вже було відоме пиво. Кіммерійців з українських територій витіснили скіфи. З появою скіфів розпочався п'ятсотлітній період, відомий в історії під назвою скіфського.
Починаючи з VII ст. до н. е. вони займали панівне становище у степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної і Південно-Східної України, а частково і в Криму. Геродот, описуючи скіфів та їхні землі, виділив у правобережному лісостепу скіфів-орачів, які насправді були слов'янськими племенами — сколотами, нащадками племен чорноліської культури.
Попільнянщина – рідна земля давньослов'янських племен сколотів (скіфів-орачів). Це стало відомо за матеріалами археологічних досліджень пам'ятників палеоліту, мезоліту, неоліту, тобто з часів появи на землі мавпоподібних людей до періоду приблизно 10 тис. років тому. Це матеріали багатьох авторів, узагальнені на основі вивчення розкопок та розвідок багаточисельних давніх поселень Донбасу, Волині, Криму, Середнього Подніпров'я, Лісостепового Лівобережжя. В усіх цих пам'ятниках минулого знайдено речі повсякденного побуту людини тих часів (знаряддя праці, рибальства, мисливства, відходи каменю, рогу, кісток тварин, посуд, залишки рослин, як, наприклад, насіння злакових культур тощо).
Найдавнішими і найбільш відомими античним письменникам народами, що, населяли Україну, особливо степову її частину, були кімерійці і скіфи.
В епоху періоду пізньої бронзи і раннього заліза кінець II — І тис. до н. е. територію Східної Європи і України, зокрема, заселив войовничий, кочовий народ — кімерійці, які підтримували різнобічні контакти з народами Кавказу, Малої Азії, Грецією, тобто з найбільш розвинутими країнами тих часів, де вже було відоме пиво. Кіммерійців з українських територій витіснили скіфи. З появою скіфів розпочався п'ятсотлітній період, відомий в історії під назвою скіфського.
Починаючи з VII ст. до н. е. вони займали панівне становище у степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної і Південно-Східної України, а частково і в Криму. Геродот, описуючи скіфів та їхні землі, виділив у правобережному лісостепу скіфів-орачів, які насправді були слов'янськими племенами — сколотами, нащадками племен чорноліської культури.
вторник, 4 сентября 2012 г.
Яненко Микола Михайлович
Дата народження: 7 жовтня 1941
Місце народження: смт Попільня, Житомирська область, Україна
Громадянство: українське
Мова творів: українська
Рід діяльності: прозаїк-мариніст
Роки активності: з 1975 року
Премії: імені Миколи Трублаїні (1980 р.), імені Лесі Українки (1998 р.)
Микола Михайлович Яненко, народився 7 жовтня 1941 в смт. Попільня Житомирської області — український дитячий письменник, прозаїк.
Після закінчення місцевої десятирічки два роки був літературним працівником районної газети, потім служив в армії. Далі навчався в Одеському морехідному училищі рибної промисловості і, закінчивши його, почав працювати на риболовецьких траулерах у морях Північного Льодовитого та Тихого океанів. Деякий час працював кореспондентом газети «Правда тундри» на півострові Ямал. Скрізь зустрічався з цікавими людьми, помічав красу природи, дізнавався нове про безмежний навколишній світ Півночі і Далекого Сходу.
Враження від пережитого, побаченого, почутого проростали зернами творчості, просилися на папір. Став у пригоді і досвід роботи в газеті. Почав писати оповідання. Так і з'явились одна за одною у видавництві «Веселка» збірки оповідань Миколи Яненка для дітей різного віку: «Дім серед хвиль» (1976), «Подарунок гарпунера» (1977), «Дорога до північних оленів» (1979) та інші книги.
Після далеких мандрівок повернувся у свою рідну Попільню. Закінчив інститут, освоївши спеціальність інженера-енергетика. Багато років працював диспетчером електричних мереж.
В 2011 році відзначив своє 70-ліття.
Творчість
В 1996 році житомирське видавництво «Полісся» видає книгу М. Яненка «Цвітуть в океані квіти», куди крім оповідань входить повість «Один серед снігів». А в 1997 році в цьому ж видавництві побачила світ нова книга «Хай буде шторм». І саме за ці видання Микола Яненко отримав звання лауреата премії імені Лесі Українки (1998 р.) за творчість для дітей. У 2007 та 2008 роках видавництво «Богдан», що знаходиться в місті Тернополі, випустило три нових збірки оповідань Миколи Яненка «Розповіді про море», «Розповіді про Північ», «Хай буде шторм». Окремі оповідання Яненка друкувались в різних дитячих журналах («Піонерія», «Барвінок»), антологіях.
Твори Миколи Михайловича Яненка для дітей можна поділити на кілька тематичних напрямків:
- Цикл оповідань про бувалого, кмітливого і людяного боцмана Бородая («Вимушена посадка», «В шторм», «На краю землі», «Ідемо за тралом»).
- Про мужнього майстра на всі руки, мисливця Петра Мірошникова (повість «Один серед снігів»).
- Про незвичайні пригоди з морськими тваринами («Дім серед хвиль», «Спасибі вам, дельфіни», «Мандрівник з країни Китанії», «Втеча»).
- Про дітей Півночі — маленьких трудівників, дослідників, великих друзів природи («На крижині Ука», «Дорога до північних оленів», «Діти з океанського берега»).
Миколі Яненку визнання принесли книги для дітей. Проте вважати його тільки дитячим письменником було б неправильно. Своє мудре слово він промовляє і до дорослих читачів. Його публікації на морально-етичні теми постійно з'являються на сторінках центральної преси, зокрема в українській газеті «Сільські вісті».
Місце народження: смт Попільня, Житомирська область, Україна
Громадянство: українське
Мова творів: українська
Рід діяльності: прозаїк-мариніст
Роки активності: з 1975 року
Премії: імені Миколи Трублаїні (1980 р.), імені Лесі Українки (1998 р.)
Микола Михайлович Яненко, народився 7 жовтня 1941 в смт. Попільня Житомирської області — український дитячий письменник, прозаїк.
Після закінчення місцевої десятирічки два роки був літературним працівником районної газети, потім служив в армії. Далі навчався в Одеському морехідному училищі рибної промисловості і, закінчивши його, почав працювати на риболовецьких траулерах у морях Північного Льодовитого та Тихого океанів. Деякий час працював кореспондентом газети «Правда тундри» на півострові Ямал. Скрізь зустрічався з цікавими людьми, помічав красу природи, дізнавався нове про безмежний навколишній світ Півночі і Далекого Сходу.
Враження від пережитого, побаченого, почутого проростали зернами творчості, просилися на папір. Став у пригоді і досвід роботи в газеті. Почав писати оповідання. Так і з'явились одна за одною у видавництві «Веселка» збірки оповідань Миколи Яненка для дітей різного віку: «Дім серед хвиль» (1976), «Подарунок гарпунера» (1977), «Дорога до північних оленів» (1979) та інші книги.
Після далеких мандрівок повернувся у свою рідну Попільню. Закінчив інститут, освоївши спеціальність інженера-енергетика. Багато років працював диспетчером електричних мереж.
В 2011 році відзначив своє 70-ліття.
Творчість
В 1996 році житомирське видавництво «Полісся» видає книгу М. Яненка «Цвітуть в океані квіти», куди крім оповідань входить повість «Один серед снігів». А в 1997 році в цьому ж видавництві побачила світ нова книга «Хай буде шторм». І саме за ці видання Микола Яненко отримав звання лауреата премії імені Лесі Українки (1998 р.) за творчість для дітей. У 2007 та 2008 роках видавництво «Богдан», що знаходиться в місті Тернополі, випустило три нових збірки оповідань Миколи Яненка «Розповіді про море», «Розповіді про Північ», «Хай буде шторм». Окремі оповідання Яненка друкувались в різних дитячих журналах («Піонерія», «Барвінок»), антологіях.
Твори Миколи Михайловича Яненка для дітей можна поділити на кілька тематичних напрямків:
- Цикл оповідань про бувалого, кмітливого і людяного боцмана Бородая («Вимушена посадка», «В шторм», «На краю землі», «Ідемо за тралом»).
- Про мужнього майстра на всі руки, мисливця Петра Мірошникова (повість «Один серед снігів»).
- Про незвичайні пригоди з морськими тваринами («Дім серед хвиль», «Спасибі вам, дельфіни», «Мандрівник з країни Китанії», «Втеча»).
- Про дітей Півночі — маленьких трудівників, дослідників, великих друзів природи («На крижині Ука», «Дорога до північних оленів», «Діти з океанського берега»).
Миколі Яненку визнання принесли книги для дітей. Проте вважати його тільки дитячим письменником було б неправильно. Своє мудре слово він промовляє і до дорослих читачів. Його публікації на морально-етичні теми постійно з'являються на сторінках центральної преси, зокрема в українській газеті «Сільські вісті».
понедельник, 3 сентября 2012 г.
Газета "Перемога", смт. Попільня
Місцеве видання завжди має особливу популярність. Бо воно віддзеркалює життя рідного краю, пише про людей, яких знаєш, про поселення,- де бував, про трудові колективи, робота яких завжди на видноті, про проблеми району та його територіальних громад, бо воно — своє.
Народившись 1930 року, газета була зі своїм читачем і в тривожні, і в радісні часи, на її сторінках яскраво відображалися практично всі події, які відбувалися в районі - від важких післяреволюційних років і до нинішніх днів. Кілька поколінь виросли разом з газетою, дізнаючись з її сторінок про найважливіші події в житті краю. Вона виступає провідником державницької політики, є своєрідним засобом спілкування районних владних структур і читацького загалу та відображає життєву позицію усього населення Попільнянщини.
Нинішній редакційний колектив „Перемоги" гідно наслідує і збагачує кращі традиції газетярів минулих літ. Хочеться відмітити професіоналізм журналістів та побажати подальших творчих успіхів і наснаги у щоденній копіткій роботі. Соціально-економічна і політична ситуація, умови, в яких живе наше суспільство, й надалі вимагають від вас великої журналістської пильності, чіткої громадянської позиції, мужності і самовідданості. Не сумніваюсь, що ви успішно витримаєте цей екзамен. Завжди зі своїх сторінок несіть читачам правду, будьте об'єктивними і принциповими та й надалі примножуйте авторитет і популярність районної газети.
Щиро зичу усім міцного здоров'я, великого щастя, творчої наснаги, щедрих врожаїв на журналістській ниві, достатку і завжди гарного настрою. А „Перемога" нехай завжди буде надійним другом і порадником читачів та має якомога більше своїх шанувальників.
Контакти та передплата
Тел: (04137) 2-55-51, 2-53-17
e-mail: reportera@ukr.net
Адреса: вул. Б.Хмельницького, буд. 7, оф. смт. Попільня Житомирська область 13501
П.І.Б. керівника: Оленський Сергій Олександрович
Дата створення видання: грудень 1930
Мова видання: українська
Формат: А3
Обсяг: (кількість сторінок) 4
Періодичність виходу: двічі на тиждень ( ВТ, ПТ )
Наклад разовий тираж: 4000 примірників, загальнотижневий 8000
Розповсюдження сфера: районна
Мінімальний рекламний модуль: 4,15 грн. / 1 кв. см ; 4,3 грн./кв. см (1-а стор.); 4 грн./кв. см (ост. стор.)
Передплатний індекс Укрпошти, обласний: 61341
Народившись 1930 року, газета була зі своїм читачем і в тривожні, і в радісні часи, на її сторінках яскраво відображалися практично всі події, які відбувалися в районі - від важких післяреволюційних років і до нинішніх днів. Кілька поколінь виросли разом з газетою, дізнаючись з її сторінок про найважливіші події в житті краю. Вона виступає провідником державницької політики, є своєрідним засобом спілкування районних владних структур і читацького загалу та відображає життєву позицію усього населення Попільнянщини.
Нинішній редакційний колектив „Перемоги" гідно наслідує і збагачує кращі традиції газетярів минулих літ. Хочеться відмітити професіоналізм журналістів та побажати подальших творчих успіхів і наснаги у щоденній копіткій роботі. Соціально-економічна і політична ситуація, умови, в яких живе наше суспільство, й надалі вимагають від вас великої журналістської пильності, чіткої громадянської позиції, мужності і самовідданості. Не сумніваюсь, що ви успішно витримаєте цей екзамен. Завжди зі своїх сторінок несіть читачам правду, будьте об'єктивними і принциповими та й надалі примножуйте авторитет і популярність районної газети.
Щиро зичу усім міцного здоров'я, великого щастя, творчої наснаги, щедрих врожаїв на журналістській ниві, достатку і завжди гарного настрою. А „Перемога" нехай завжди буде надійним другом і порадником читачів та має якомога більше своїх шанувальників.
Контакти та передплата
Тел: (04137) 2-55-51, 2-53-17
e-mail: reportera@ukr.net
Адреса: вул. Б.Хмельницького, буд. 7, оф. смт. Попільня Житомирська область 13501
П.І.Б. керівника: Оленський Сергій Олександрович
Дата створення видання: грудень 1930
Мова видання: українська
Формат: А3
Обсяг: (кількість сторінок) 4
Періодичність виходу: двічі на тиждень ( ВТ, ПТ )
Наклад разовий тираж: 4000 примірників, загальнотижневий 8000
Розповсюдження сфера: районна
Мінімальний рекламний модуль: 4,15 грн. / 1 кв. см ; 4,3 грн./кв. см (1-а стор.); 4 грн./кв. см (ост. стор.)
Передплатний індекс Укрпошти, обласний: 61341
воскресенье, 2 сентября 2012 г.
Попельня
Л.Похілєвич.
Сказанія о населенныхъ месностяъ КІЕВСКОЙ ГУБЕРНІИ.
ПОПЕЛЬНЯ, село при ручье Лозинке впадающемъ версты за две въ реку Унаву; отъ Паволочи въ 10-ти верстахъ Жителей обоего пола: православныхъ 967,римскихъ католиковъ 47, евреевъ 21.До 1857 года принадлежала къ именію. Эмиліи Челещивой въ этомъ же году уступлена ея дочери, княгине Ольге Іосифовне Огинской.
Въ визите 1746 года (Паволоцкаго деканата) о Попельнянской Свято-Николаевской церкви говорится, что она нововыставіона, еще не недостроена, дубовая, о трехъ верхахъ, гонтами побита.Она после несколькихъ исправленій существуетъ и по ныне; по штатамъ при числена къ 6-му классу; земли имееть 92 десятины.
Сказанія о населенныхъ месностяъ КІЕВСКОЙ ГУБЕРНІИ.
ПОПЕЛЬНЯ, село при ручье Лозинке впадающемъ версты за две въ реку Унаву; отъ Паволочи въ 10-ти верстахъ Жителей обоего пола: православныхъ 967,римскихъ католиковъ 47, евреевъ 21.До 1857 года принадлежала къ именію. Эмиліи Челещивой въ этомъ же году уступлена ея дочери, княгине Ольге Іосифовне Огинской.
Въ визите 1746 года (Паволоцкаго деканата) о Попельнянской Свято-Николаевской церкви говорится, что она нововыставіона, еще не недостроена, дубовая, о трехъ верхахъ, гонтами побита.Она после несколькихъ исправленій существуетъ и по ныне; по штатамъ при числена къ 6-му классу; земли имееть 92 десятины.
Подписаться на:
Комментарии (Atom)