Попільня (рос. Попельня, англ. Popilnia, пол. Popielnia) — селище міського типу, районний центр Попільнянського району. Розташоване на південному сході Житомирської області. Значну роль у житті селища відіграє залізнична лінія Фастів—Козятин, що розділяє селище практично навпіл на північну та південну частини, та розміщена на ній однойменна залізнична станція Попільня, що розташована в самому центрі селища.
В північній частині селища зосереджені основні державні установи, будинок культури, магазини, ринок, гімназія, 2 дитсадки, автостанція, лікарня тощо. Тут також знаходиться центральна вулиця Попільні — вулиця Богдана Хмельницького.
В цій частині розміщено і єдиний в селищі мікрорайон, котрий забудований виключно багатоповерховими житловими будинками (в-основному, двоповерховими). Основні вулиці цієї частини (окрім центральної) — Радянська, Калініна, 40-річчя Перемоги, Першотравнева.
Південна частина селища переважно забудована приватними житловими будинками. Тут діє дитячий садочок, декілька магазинів. В повсякденному спілкуванні місцеві жителі для позначення цієї частини селища вживають назву «за путями».
Біля північно-західного краю Попільні бере свій початок невеличка річка Лозинка, котра біля села Миролюбівка впадає в річку Унава.
вторник, 2 октября 2012 г.
Приватний мотель смт. Попільня
Загальний опис готеля:
Запрошуємо Вас відпочити з дороги в затишному Мотелі за адресою смт. Попільня, вул. Щорса, 101.
Мотель розташований поблизу траси, Житомир-Сквира.
На Вас чекає затишний двір, з гойдалкою, гамаком, альтанками.
Номери
До Вашої уваги такі комфортні номери
Стандартний - (100 грн. за добу). В Номері два окремих ліжка, туалет і душ на поверсі.
Напівлюкс - (200 грн. за добу). В номері, двоспальне ліжко, телевізор, душова кабіна.
Люкс - (300 грн. за добу). Двокімнатний, в номері двоспальне ліжко, телевізор, туалет, душ, додаткова кімната
Послуги
Сауна на дровах з запашними травами та віниками.
Кафе-бар «Пан Котський» пропонує бажаючим різноманітні страви та напої.
На територію мотелю є автостоянка.
Також приготування шашликів, риби-гріль чи смажених овочів на вогні в колі друзів, родини чи колег.
Контакти
Бронювання номерів та інформація за телефоном:
Тел.стац.: (04137) 5-12-66
Тел.моб.: (097) 497-88-81
Чекаємо на Вас
координати GPS :
довгота: 29.46022
широта: 49.94602
Запрошуємо Вас відпочити з дороги в затишному Мотелі за адресою смт. Попільня, вул. Щорса, 101.
Мотель розташований поблизу траси, Житомир-Сквира.
На Вас чекає затишний двір, з гойдалкою, гамаком, альтанками.
Номери
До Вашої уваги такі комфортні номери
Стандартний - (100 грн. за добу). В Номері два окремих ліжка, туалет і душ на поверсі.
Напівлюкс - (200 грн. за добу). В номері, двоспальне ліжко, телевізор, душова кабіна.
Люкс - (300 грн. за добу). Двокімнатний, в номері двоспальне ліжко, телевізор, туалет, душ, додаткова кімната
Послуги
Сауна на дровах з запашними травами та віниками.
Кафе-бар «Пан Котський» пропонує бажаючим різноманітні страви та напої.
На територію мотелю є автостоянка.
Також приготування шашликів, риби-гріль чи смажених овочів на вогні в колі друзів, родини чи колег.
Контакти
Бронювання номерів та інформація за телефоном:
Тел.стац.: (04137) 5-12-66
Тел.моб.: (097) 497-88-81
Чекаємо на Вас
координати GPS :
довгота: 29.46022
широта: 49.94602
пятница, 28 сентября 2012 г.
понедельник, 24 сентября 2012 г.
Вшановано ветеранів - підпільників
22 вересня в Україні відзначається День партизанської слави. Це не просто свято, це своєрідна данина пам’яті нашій історії, тим людям, які пройшли кривавими шляхами війни, борючись з німецькими окупантами. Цей день нагадує про величезний внесок народних месників у велику Перемогу над нацизмом, про героїзм українського народу у визвольній боротьбі проти нацистської навали, про подвиг людей, які не шкодували життя для перемоги над ворогом.
На жаль, час невблаганний, і сьогодні ряди цих поважних, гартованих війною людей рідшають. Нині в районі проживає три учасники партизанського руху: Гаврилюк Василь Ілліч в Почуйках, Гулюк Тетяна Андріївна в Ходоркові, Гуменюк Марія Вікторівна в Липках. Засвідчили їм глибоку повагу та привітали з днем партизанської слави заступник голови райдержадміністраці Василь Зарічний, заступник голови районної ради Галина Іванча, голова районної ради ветеранів війни та праці Леонід Сторожук та сільські голови.
З нагоди свята ветерани отримали від представників влади квіти, цінні подарунки та грошову допомогу.
www.popilnya-rda.gov.ua
На жаль, час невблаганний, і сьогодні ряди цих поважних, гартованих війною людей рідшають. Нині в районі проживає три учасники партизанського руху: Гаврилюк Василь Ілліч в Почуйках, Гулюк Тетяна Андріївна в Ходоркові, Гуменюк Марія Вікторівна в Липках. Засвідчили їм глибоку повагу та привітали з днем партизанської слави заступник голови райдержадміністраці Василь Зарічний, заступник голови районної ради Галина Іванча, голова районної ради ветеранів війни та праці Леонід Сторожук та сільські голови.
З нагоди свята ветерани отримали від представників влади квіти, цінні подарунки та грошову допомогу.
www.popilnya-rda.gov.ua
понедельник, 17 сентября 2012 г.
Під час Шостої паволоцької толоки відкрито спортивний зал
14 вересня в Паволочі було подвійне свято. Жителі цього населеного пункту відсвяткували Шосту паволоцьку толоку та урочисто відкрили відновлений спортивний зал. На свято до паволочан завітали керівники району, сільські та селищні голови, керівники сільськогосподарських підприємств, директори шкіл та представники козацтва.
Останнім часом у Паволочі, завдяки започаткованим козацько-мистецьким толокам, сталося чимало гарних змін. Під час першої толоки, що відбулась шість років тому, встановили пам’ятний знак козацькому містечку, другої – відновили козацьку криницю, третьої встановили пам’ятник Богдану Хмельницькому, котрий бував тут п’ять разів, четвертої встановили пам’ятний знак на місці страти паволоцького полковника Івана Поповича, котрого козаки називали Шрамом і який став головним героєм роману П.Куліша «Чорна рада».
Перші чотири толоки присвячені збереженню та відродженню козацьких традицій та пам’яті, а от п’ята та шоста, що відбулася в нинішньому році взялися за розвиток соціальної інфраструктури села. До 5 толоки невпізнано змінився історико-краєзнавчий музей, а на нинішній – шостій відкрито спортивний зал Паволоцької школи. Толокою – спільними зусиллями районної влади, громади, земляків-спонсорів відреставровано та утеплено фасад, виконано внутрішні роботи, відновлено електрообладнання, вирішено питання обігріву приміщення та закуплено новий спортивний інвентар. Відкриття спортивної споруди присвячено 75-річчю утворення Житомирської області.
На свято паволочани та гості прийшли по-святковому одягнені, з піднесеним настроєм. В центрі села було ошатно й гамірно. Перед сільським будинком культури розгорнулась виставка «Наш квітучий Попільнянський край». Сільські та селищні голови приїхали в гості до паволочан не з пустими руками. Кожен намагався показати себе з найкращого боку, блиснути талантами. Представники сіл демонстрували неабиякі артистичні здібності, кулінарне вміння, гостинність. У їх імпровізованих оселях столи вгиналися від пирогів, млинців, вареників, духмяних короваїв, ковбас, шинки, засмажених курей і качок, риби. І, звичайно, ж зубрівки, перцівки, медовухи, наливок. Всього й не перелічиш. Також вражали квіткові композиції. Кидалася у вічі їх неповторність, колективна фантазія і дизайн їх творців, які прагнули внести у їх оформлення якусь родзинку, оригінальність. Дівчата-красуні розповідали про свої населені пункти, людей, звичаї і обряди у віршах, піснях.
Офіційна частина свята розпочалося з Державного гімну та розгортання Державного Прапора України. Потім на сцену піднялися голова райдержадміністрації Ігор Погребенник, голова районної ради Микола Котелянець та господар свята, сільський голова Михайло Згортюк.
Вони привітали всіх присутніх зі святом та зазначили, що разом можна зробити багато добрих справ, головне, щоб було бажання. Адже справа робиться не для влади, а для людей та побажали бути активними творцями добробуту громади та її благ.
На свято в Паволочі приїхало багато гостей. Привітала винуватців торжества і делегація з Брусилівського району на чолі з головою районною ради Володимиром Габанцем та кандидати в депутати до Верховної Ради України.
Офіційна частина святкування була щедро переплетена подарунками та концертними номерами. Володимир Мовчан президент компанії ТАКО вручив голові фермерського господарства «Ізумруд» Миколі Згортюку трактор. Найкращих хліборобів було нагороджено почесними грамотами та символом багатства й процвітання – короваями.
Потому всіх чекав розіграш жартівливої лотереї. Бажаючі могли скуштувати чудової козацької каші, взяти участь у спортивних змаганнях. До пізнього вечора лунала музика і пісні над селом. Глядачі гучними оплесками зустрічали колоритний чоловічий ансамбль «Чіп», що завітав на свято.
На думку господарів і гостей, сільське свято вдалося і хотілося б, щоб і наступного року все пройшло так само дружно і весело.
www.popilnya-rda.gov.ua
Останнім часом у Паволочі, завдяки започаткованим козацько-мистецьким толокам, сталося чимало гарних змін. Під час першої толоки, що відбулась шість років тому, встановили пам’ятний знак козацькому містечку, другої – відновили козацьку криницю, третьої встановили пам’ятник Богдану Хмельницькому, котрий бував тут п’ять разів, четвертої встановили пам’ятний знак на місці страти паволоцького полковника Івана Поповича, котрого козаки називали Шрамом і який став головним героєм роману П.Куліша «Чорна рада».
Перші чотири толоки присвячені збереженню та відродженню козацьких традицій та пам’яті, а от п’ята та шоста, що відбулася в нинішньому році взялися за розвиток соціальної інфраструктури села. До 5 толоки невпізнано змінився історико-краєзнавчий музей, а на нинішній – шостій відкрито спортивний зал Паволоцької школи. Толокою – спільними зусиллями районної влади, громади, земляків-спонсорів відреставровано та утеплено фасад, виконано внутрішні роботи, відновлено електрообладнання, вирішено питання обігріву приміщення та закуплено новий спортивний інвентар. Відкриття спортивної споруди присвячено 75-річчю утворення Житомирської області.
На свято паволочани та гості прийшли по-святковому одягнені, з піднесеним настроєм. В центрі села було ошатно й гамірно. Перед сільським будинком культури розгорнулась виставка «Наш квітучий Попільнянський край». Сільські та селищні голови приїхали в гості до паволочан не з пустими руками. Кожен намагався показати себе з найкращого боку, блиснути талантами. Представники сіл демонстрували неабиякі артистичні здібності, кулінарне вміння, гостинність. У їх імпровізованих оселях столи вгиналися від пирогів, млинців, вареників, духмяних короваїв, ковбас, шинки, засмажених курей і качок, риби. І, звичайно, ж зубрівки, перцівки, медовухи, наливок. Всього й не перелічиш. Також вражали квіткові композиції. Кидалася у вічі їх неповторність, колективна фантазія і дизайн їх творців, які прагнули внести у їх оформлення якусь родзинку, оригінальність. Дівчата-красуні розповідали про свої населені пункти, людей, звичаї і обряди у віршах, піснях.
Офіційна частина свята розпочалося з Державного гімну та розгортання Державного Прапора України. Потім на сцену піднялися голова райдержадміністрації Ігор Погребенник, голова районної ради Микола Котелянець та господар свята, сільський голова Михайло Згортюк.
Вони привітали всіх присутніх зі святом та зазначили, що разом можна зробити багато добрих справ, головне, щоб було бажання. Адже справа робиться не для влади, а для людей та побажали бути активними творцями добробуту громади та її благ.
На свято в Паволочі приїхало багато гостей. Привітала винуватців торжества і делегація з Брусилівського району на чолі з головою районною ради Володимиром Габанцем та кандидати в депутати до Верховної Ради України.
Офіційна частина святкування була щедро переплетена подарунками та концертними номерами. Володимир Мовчан президент компанії ТАКО вручив голові фермерського господарства «Ізумруд» Миколі Згортюку трактор. Найкращих хліборобів було нагороджено почесними грамотами та символом багатства й процвітання – короваями.
Потому всіх чекав розіграш жартівливої лотереї. Бажаючі могли скуштувати чудової козацької каші, взяти участь у спортивних змаганнях. До пізнього вечора лунала музика і пісні над селом. Глядачі гучними оплесками зустрічали колоритний чоловічий ансамбль «Чіп», що завітав на свято.
На думку господарів і гостей, сільське свято вдалося і хотілося б, щоб і наступного року все пройшло так само дружно і весело.
www.popilnya-rda.gov.ua
среда, 5 сентября 2012 г.
Історія Попільні
Попільня - селище міського типу, районний центр Попільнянського району. Розташоване на південному сході Житомирської області. Визначну роль у житті селища відіграє однойменна залізнична станція Попільня, що знаходиться в самому центрі селища.
Попільнянщина – рідна земля давньослов'янських племен сколотів (скіфів-орачів). Це стало відомо за матеріалами археологічних досліджень пам'ятників палеоліту, мезоліту, неоліту, тобто з часів появи на землі мавпоподібних людей до періоду приблизно 10 тис. років тому. Це матеріали багатьох авторів, узагальнені на основі вивчення розкопок та розвідок багаточисельних давніх поселень Донбасу, Волині, Криму, Середнього Подніпров'я, Лісостепового Лівобережжя. В усіх цих пам'ятниках минулого знайдено речі повсякденного побуту людини тих часів (знаряддя праці, рибальства, мисливства, відходи каменю, рогу, кісток тварин, посуд, залишки рослин, як, наприклад, насіння злакових культур тощо).
Найдавнішими і найбільш відомими античним письменникам народами, що, населяли Україну, особливо степову її частину, були кімерійці і скіфи.
В епоху періоду пізньої бронзи і раннього заліза кінець II — І тис. до н. е. територію Східної Європи і України, зокрема, заселив войовничий, кочовий народ — кімерійці, які підтримували різнобічні контакти з народами Кавказу, Малої Азії, Грецією, тобто з найбільш розвинутими країнами тих часів, де вже було відоме пиво. Кіммерійців з українських територій витіснили скіфи. З появою скіфів розпочався п'ятсотлітній період, відомий в історії під назвою скіфського.
Починаючи з VII ст. до н. е. вони займали панівне становище у степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної і Південно-Східної України, а частково і в Криму. Геродот, описуючи скіфів та їхні землі, виділив у правобережному лісостепу скіфів-орачів, які насправді були слов'янськими племенами — сколотами, нащадками племен чорноліської культури.
Попільнянщина – рідна земля давньослов'янських племен сколотів (скіфів-орачів). Це стало відомо за матеріалами археологічних досліджень пам'ятників палеоліту, мезоліту, неоліту, тобто з часів появи на землі мавпоподібних людей до періоду приблизно 10 тис. років тому. Це матеріали багатьох авторів, узагальнені на основі вивчення розкопок та розвідок багаточисельних давніх поселень Донбасу, Волині, Криму, Середнього Подніпров'я, Лісостепового Лівобережжя. В усіх цих пам'ятниках минулого знайдено речі повсякденного побуту людини тих часів (знаряддя праці, рибальства, мисливства, відходи каменю, рогу, кісток тварин, посуд, залишки рослин, як, наприклад, насіння злакових культур тощо).
Найдавнішими і найбільш відомими античним письменникам народами, що, населяли Україну, особливо степову її частину, були кімерійці і скіфи.
В епоху періоду пізньої бронзи і раннього заліза кінець II — І тис. до н. е. територію Східної Європи і України, зокрема, заселив войовничий, кочовий народ — кімерійці, які підтримували різнобічні контакти з народами Кавказу, Малої Азії, Грецією, тобто з найбільш розвинутими країнами тих часів, де вже було відоме пиво. Кіммерійців з українських територій витіснили скіфи. З появою скіфів розпочався п'ятсотлітній період, відомий в історії під назвою скіфського.
Починаючи з VII ст. до н. е. вони займали панівне становище у степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної і Південно-Східної України, а частково і в Криму. Геродот, описуючи скіфів та їхні землі, виділив у правобережному лісостепу скіфів-орачів, які насправді були слов'янськими племенами — сколотами, нащадками племен чорноліської культури.
вторник, 4 сентября 2012 г.
Яненко Микола Михайлович
Дата народження: 7 жовтня 1941
Місце народження: смт Попільня, Житомирська область, Україна
Громадянство: українське
Мова творів: українська
Рід діяльності: прозаїк-мариніст
Роки активності: з 1975 року
Премії: імені Миколи Трублаїні (1980 р.), імені Лесі Українки (1998 р.)
Микола Михайлович Яненко, народився 7 жовтня 1941 в смт. Попільня Житомирської області — український дитячий письменник, прозаїк.
Після закінчення місцевої десятирічки два роки був літературним працівником районної газети, потім служив в армії. Далі навчався в Одеському морехідному училищі рибної промисловості і, закінчивши його, почав працювати на риболовецьких траулерах у морях Північного Льодовитого та Тихого океанів. Деякий час працював кореспондентом газети «Правда тундри» на півострові Ямал. Скрізь зустрічався з цікавими людьми, помічав красу природи, дізнавався нове про безмежний навколишній світ Півночі і Далекого Сходу.
Враження від пережитого, побаченого, почутого проростали зернами творчості, просилися на папір. Став у пригоді і досвід роботи в газеті. Почав писати оповідання. Так і з'явились одна за одною у видавництві «Веселка» збірки оповідань Миколи Яненка для дітей різного віку: «Дім серед хвиль» (1976), «Подарунок гарпунера» (1977), «Дорога до північних оленів» (1979) та інші книги.
Після далеких мандрівок повернувся у свою рідну Попільню. Закінчив інститут, освоївши спеціальність інженера-енергетика. Багато років працював диспетчером електричних мереж.
В 2011 році відзначив своє 70-ліття.
Творчість
В 1996 році житомирське видавництво «Полісся» видає книгу М. Яненка «Цвітуть в океані квіти», куди крім оповідань входить повість «Один серед снігів». А в 1997 році в цьому ж видавництві побачила світ нова книга «Хай буде шторм». І саме за ці видання Микола Яненко отримав звання лауреата премії імені Лесі Українки (1998 р.) за творчість для дітей. У 2007 та 2008 роках видавництво «Богдан», що знаходиться в місті Тернополі, випустило три нових збірки оповідань Миколи Яненка «Розповіді про море», «Розповіді про Північ», «Хай буде шторм». Окремі оповідання Яненка друкувались в різних дитячих журналах («Піонерія», «Барвінок»), антологіях.
Твори Миколи Михайловича Яненка для дітей можна поділити на кілька тематичних напрямків:
- Цикл оповідань про бувалого, кмітливого і людяного боцмана Бородая («Вимушена посадка», «В шторм», «На краю землі», «Ідемо за тралом»).
- Про мужнього майстра на всі руки, мисливця Петра Мірошникова (повість «Один серед снігів»).
- Про незвичайні пригоди з морськими тваринами («Дім серед хвиль», «Спасибі вам, дельфіни», «Мандрівник з країни Китанії», «Втеча»).
- Про дітей Півночі — маленьких трудівників, дослідників, великих друзів природи («На крижині Ука», «Дорога до північних оленів», «Діти з океанського берега»).
Миколі Яненку визнання принесли книги для дітей. Проте вважати його тільки дитячим письменником було б неправильно. Своє мудре слово він промовляє і до дорослих читачів. Його публікації на морально-етичні теми постійно з'являються на сторінках центральної преси, зокрема в українській газеті «Сільські вісті».
Місце народження: смт Попільня, Житомирська область, Україна
Громадянство: українське
Мова творів: українська
Рід діяльності: прозаїк-мариніст
Роки активності: з 1975 року
Премії: імені Миколи Трублаїні (1980 р.), імені Лесі Українки (1998 р.)
Микола Михайлович Яненко, народився 7 жовтня 1941 в смт. Попільня Житомирської області — український дитячий письменник, прозаїк.
Після закінчення місцевої десятирічки два роки був літературним працівником районної газети, потім служив в армії. Далі навчався в Одеському морехідному училищі рибної промисловості і, закінчивши його, почав працювати на риболовецьких траулерах у морях Північного Льодовитого та Тихого океанів. Деякий час працював кореспондентом газети «Правда тундри» на півострові Ямал. Скрізь зустрічався з цікавими людьми, помічав красу природи, дізнавався нове про безмежний навколишній світ Півночі і Далекого Сходу.
Враження від пережитого, побаченого, почутого проростали зернами творчості, просилися на папір. Став у пригоді і досвід роботи в газеті. Почав писати оповідання. Так і з'явились одна за одною у видавництві «Веселка» збірки оповідань Миколи Яненка для дітей різного віку: «Дім серед хвиль» (1976), «Подарунок гарпунера» (1977), «Дорога до північних оленів» (1979) та інші книги.
Після далеких мандрівок повернувся у свою рідну Попільню. Закінчив інститут, освоївши спеціальність інженера-енергетика. Багато років працював диспетчером електричних мереж.
В 2011 році відзначив своє 70-ліття.
Творчість
В 1996 році житомирське видавництво «Полісся» видає книгу М. Яненка «Цвітуть в океані квіти», куди крім оповідань входить повість «Один серед снігів». А в 1997 році в цьому ж видавництві побачила світ нова книга «Хай буде шторм». І саме за ці видання Микола Яненко отримав звання лауреата премії імені Лесі Українки (1998 р.) за творчість для дітей. У 2007 та 2008 роках видавництво «Богдан», що знаходиться в місті Тернополі, випустило три нових збірки оповідань Миколи Яненка «Розповіді про море», «Розповіді про Північ», «Хай буде шторм». Окремі оповідання Яненка друкувались в різних дитячих журналах («Піонерія», «Барвінок»), антологіях.
Твори Миколи Михайловича Яненка для дітей можна поділити на кілька тематичних напрямків:
- Цикл оповідань про бувалого, кмітливого і людяного боцмана Бородая («Вимушена посадка», «В шторм», «На краю землі», «Ідемо за тралом»).
- Про мужнього майстра на всі руки, мисливця Петра Мірошникова (повість «Один серед снігів»).
- Про незвичайні пригоди з морськими тваринами («Дім серед хвиль», «Спасибі вам, дельфіни», «Мандрівник з країни Китанії», «Втеча»).
- Про дітей Півночі — маленьких трудівників, дослідників, великих друзів природи («На крижині Ука», «Дорога до північних оленів», «Діти з океанського берега»).
Миколі Яненку визнання принесли книги для дітей. Проте вважати його тільки дитячим письменником було б неправильно. Своє мудре слово він промовляє і до дорослих читачів. Його публікації на морально-етичні теми постійно з'являються на сторінках центральної преси, зокрема в українській газеті «Сільські вісті».
Подписаться на:
Комментарии (Atom)