Попільня. Німецько-радянська війна

14 липня 1941 — зведений 94-й Сколівський (м. Сколе Львівська обл.) прикордонний загін (командир І. Середа, політрук М. Колісниченко), який був перекинутий до станції Попільня щоб зупинити просування ворога до Києва, вів нерівний бій з танковою колоною ворога біля Попільні. В бою загинуло 152 бійці.

Група Середи спочатку зайняла оборону на висоті «Кругляк» (урочище Левада). На прикордонників рушила ціла армада танків, бронетранспортерів, автомашин з піхотою. По ним ударили артилеристи капітана Юдіна, замаскувавшись по сусідству. Дорога виявилася закупореною. Гуркітлива техніка стала сповзати на пшеничне поле, піхота розосередилася, ховаючись від вогню. З ходу подолати опір захисників «Кругляка» і увірватися до Попільні ворогові не вдалося.

Біля залізничної станції Попільня стояв ешелон з пораненими. Капітан Середа знайшов серед своїх бійців машиніста і той під прикриттям вогню успішно доправив ешелон до Фастова.

Від станції Попільня Середа прийняв рішення відходити двома групами: першу очолив він сам, другу — комісар П. П. Колесніченко. Це дозволило прикордонникам перекатами відійти на намічений рубіж. Отримавши наказ вийти до річки Роставиці біля села Строкова та підготувати новий рубіж оборони, капітан Середа вирушив зі своїми бійцями виконувати поставлену задачу. До села Строків залишалося ще кілометрів зо три, коли з'явилися фашистські танки і піхота. Наступ ворожої піхоти підтримували понад 120 танків. Прикордонники зі зв'язками гранат кидалися під танки, нищили противника вогнем з кулеметів і гвинтівок. До останньої можливості бився разом зі своїми бійцями капітан І. М. Середа. Гранатами він підірвав гітлерівський танк, розстрілював ворога з кулемета. Прикордонники стояли на смерть, але сили були надто нерівні …

Вперше від фашистів Попільня була звільнена 10 листопада 1943 р. в ході запеклих наступальних боїв. Проте, гітлерівці незабаром перейшли в контрнаступ і знову захопили селище. В ті дні героїчний подвиг у боях за Попільню здійснив командир вогневого взводу 1453-го самохідного артилерійського полку лейтенант Петро Фомічов. Його підрозділ розгромив ворожу колону, знищивши 28 автомашин і 80 солдатів. Відбиваючи атаку ворожих танків у районі залізничної станції, Фомічов підпустив на близьку відстань 2 ворожі танки і особисто підпалив їх. У бою він був смертельно поранений. В 1944 р. йому було посмертно присвоєно звання Герой Радянського Союзу.

26 грудня 1943 року війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ватутіна перейшли в наступ проти німецько-фашистських військ, розташованих південніше Радомишля з метою забезпечення правого флангу головного ударного угруповання фронту. На її лівому фланзі 40-а армія, після завершеного напередодні успішного обходу вузла опору супротивника в Корнині, розгорнула свою ударну групу в південно-східному напрямку і просувалася на Білу Церкву. За три дні наступу військами звільнено понад 150 населених пунктів. У боях розгромлені чотири танкових дивізії німців, у тому числі танкова дивізія СС «Райх» і шість піхотних дивізій.

На той час війська 38-ї армії (командир — генерал-полковника К. С. Москаленко) та 1-ї гвардійської танкової армії (командир — генерал-лейтенант М. Ю. Катуков) в рамках Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, зустрічаючи слабкий опір, просунулися більш ніж на 20 км, звільнили станцію Попільня і перерізали залізницю, що сполучає Фастів і Козятин.

Попільня в ХХ столітті

У 1910 році будується залізнична гілка Попільня — Сквира. У Попільні починає працювати крохмальний завод.

У 1920 році у Попільні налічується 30 будинків і проживало близько 300 чоловік населення.

У 1923 році Попільня стає районним центром.

У 1930 році засновано районну газету «Прапор колгоспника» (тепер — «Перемога»).

На початку 1931 року організована Попільнянська МТС.

1934 року в Попільні відкрито семирічну школу.

1935 року в Попільні почав діяти перший радіовузол на 250 точок. Того ж року розпочав роботу районний будинок культури. В 1935–1937 рр. відкрито дві бібліотеки, книжковий фонд яких наприкінці 1938 року налічував 11 тисяч томів.

З вересня 1937 року Попільня стала частиною новоутвореної Житомирської області. 1938 року Попільню віднесено до категорії смт. В ній проживало тоді 1 700 чоловік.

В районі привітали стареньких з нагоди Дня людей похилого віку

У перший день жовтня традиційно у світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку. Статистика свідчить, що кількість літніх громадян на нашій планеті і в районі з кожним роком збільшується. Турбота про людей старшого покоління – не лише обов’язок, але й один із чинників зміцнення довіри до влади, віри в те, що мирна праця чи ратний подвиг кожного будуть належно поціновані суспільством.

Щороку 1 жовтня з нагоди цього дня соціальні служби району проводять вшанування літніх людей. Для людей похилого віку у районному центрі було організовано благодійний обід. Окрім запрошених, на заході були присутні представники влади. Теплі слова вітань звучали від заступника голови райдержадміністрації Василя Зарічного, начальника управління праці та соціального захисту населення Юрія Прохорчука, директора територіального центру Тетяни Кравчук.

Після офіційної частини свято продовжилося у теплій атмосфері за святковим столом. Атмосферу заходу підсилила концертна програма, організована фольклорною групою «Надвечір’я», яка створена при відділі соціальної допомоги та адаптації територіального центру.

Варто зазначити, що у районі проводилась благодійна акція «Милосердя», в якій взяли участь близько 70 підприємців. Завдяки небайдужим людям 520 підопічних територіального центру соціального обслуговування отримали грошову та матеріальну допомогу.

www.popilnya-rda.gov.ua

Заснування селища Попільня

Селищу Попільня вже більше ста років. Воно започатковано в 60-70-х роках ХІХ ст., коли будувалась залізниця, яка з`єднала Київ та Одесу. Траса пролягала поблизу села Попільні і тому споруджена тут станція дістала назву Попільня. Першими будовами станції Попільня був будинок начальника залізничної станції та вокзал.

У 1880–1914 рр. селище Попільня біля залізничної станції відносилося до Попільнянської волості Сквирського повіту Київської губернії, в ньому налічувалося 20 будинків, проживав 101 мешканець. При цьому, у сусідньому селі Попільні (центрі волості) на той час було 218 будинків, 1761 мешканців, діяли церква, церковно-приходська школа, вітряк (млин). Волость охоплювала дев'ять населених пунктів (1 містечко, 5 сіл, 3 малих села), населення становило 11 633 жителя (з них 41 католицького віросповідання, 5 штундів (можливо, представників інших протестантських течій), 330 євреїв). У волості налічувалося 18 744 десятин землі, в тому числі, 10 340 десятин належали власникам великих маєтків, 7 894 десятин були волосними землями, 362 десятин були церковними землями.

Етимологія назви "Попільня"

Назва «Попільня» походить від слова попіл. Починаючи з XIV ст. в Україні, в Поліссі і Лісостепу розвивалось виробництво по­ташу, який виробляли з попелу спалених дерев. Біля кожного та­кого виробництва була так звана попільня (попельня) — приміщення, де зберігали попіл і технологічно його обробляли.

За іншим переказом, під час нападу татари спалили поселення і воно відродилося з попелу. Існує також легенда, що стверджує, ніби тут першим випалив ділянку й поселився лісник з Паволочі Попелюх.

Попільня

Попільня (рос. Попельня, англ. Popilnia, пол. Popielnia) — селище міського типу, районний центр Попільнянського району. Розташоване на південному сході Житомирської області. Значну роль у житті селища відіграє залізнична лінія Фастів—Козятин, що розділяє селище практично навпіл на північну та південну частини, та розміщена на ній однойменна залізнична станція Попільня, що розташована в самому центрі селища.

В північній частині селища зосереджені основні державні установи, будинок культури, магазини, ринок, гімназія, 2 дитсадки, автостанція, лікарня тощо. Тут також знаходиться центральна вулиця Попільні — вулиця Богдана Хмельницького.

В цій частині розміщено і єдиний в селищі мікрорайон, котрий забудований виключно багатоповерховими житловими будинками (в-основному, двоповерховими). Основні вулиці цієї частини (окрім центральної) — Радянська, Калініна, 40-річчя Перемоги, Першотравнева.

Південна частина селища переважно забудована приватними житловими будинками. Тут діє дитячий садочок, декілька магазинів. В повсякденному спілкуванні місцеві жителі для позначення цієї частини селища вживають назву «за путями».

Біля північно-західного краю Попільні бере свій початок невеличка річка Лозинка, котра біля села Миролюбівка впадає в річку Унава.

Приватний мотель смт. Попільня

Загальний опис готеля:

Запрошуємо Вас відпочити з дороги в затишному Мотелі за адресою смт. Попільня, вул. Щорса, 101.
Мотель розташований поблизу траси, Житомир-Сквира.

На Вас чекає затишний двір, з гойдалкою, гамаком, альтанками.

Номери

До Вашої уваги такі комфортні номери
Стандартний - (100 грн. за добу). В Номері два окремих ліжка, туалет і душ на поверсі.
Напівлюкс - (200 грн. за добу). В номері, двоспальне ліжко, телевізор, душова кабіна.
Люкс - (300 грн. за добу). Двокімнатний, в номері двоспальне ліжко, телевізор, туалет, душ, додаткова кімната
Послуги

Сауна на дровах з запашними травами та віниками.
Кафе-бар «Пан Котський» пропонує бажаючим різноманітні страви та напої.
На територію мотелю є автостоянка.
Також приготування шашликів, риби-гріль чи смажених овочів на вогні в колі друзів, родини чи колег.

Контакти

Бронювання номерів та інформація за телефоном:
Тел.стац.: (04137) 5-12-66
Тел.моб.: (097) 497-88-81
Чекаємо на Вас
координати GPS :
довгота: 29.46022
широта: 49.94602