В селищі діє Свято-Миколаївська церква УПЦ МП.
Общину, що поклала початок спорудженню Свято-Миколаївської церкви, було створено в 1993 році. Тоді ж, за сприяння представника Президента в Попільнянському районі М. Ц. Талька (на прохання православних віруючих) було виділено земельну ділянку під забудову та закладено перший камінь у фундамент нової церкви.
На Покрову 1994 року перше богослужіння відбулося у пристосованому приміщенні - колишньому актовому залі РЕМу. А вже на Пасху наступного року відкрили нову церкву.
Також у селищі діє кілька громад протестантських церков, котрі мають свої молитовні будинки.
четверг, 11 октября 2012 г.
среда, 10 октября 2012 г.
Залізничний транспорт Попільні
Через селище проходить електрифікована залізнична лінія Фастів—Козятин Південно-Західної залізниці, на якій розміщується одноіменна станця Попільня. На ній налагоджено пожвавлений рух пасажирських електропоїздів до Києва, Фастова, Козятина, Жмеринки, Хмельницького, Шепетівки, Рівного. Через станцію пролягають основні маршрути вантажних перевезень, котрі з'єднують столицю України з Заходом та Півднем України, з основними портами України, а також, з сусідніми державами.
Також, від станції відгалужуються дві залізничних гілки: 30-кілометрова до райцентру Київської області міста Сквири та промислова гілка до Андрушківського цукрового заводу імені Цюрупи в селі Андрушки. Обидві гілки використовуються досить рідко і лише для вантажних перевезень.
Також, від станції відгалужуються дві залізничних гілки: 30-кілометрова до райцентру Київської області міста Сквири та промислова гілка до Андрушківського цукрового заводу імені Цюрупи в селі Андрушки. Обидві гілки використовуються досить рідко і лише для вантажних перевезень.
вторник, 9 октября 2012 г.
Автомобільний транспорт Попільні
Через смт Попільня проходять такі автошляхи:
- Регіональна автомобільна дорога Р18 «Житомир — Сквира — Володарка — Ставище»;
- Територіальна автомобільна дорога Т 0611 «Ставище — Брусилів — Ружин»;
- Місцеві автомобільні дороги районного значення, які з'єднують Попільню з селом Миролюбівка та деякими об'єктами народного господарства.
Селище Попільня зв'язане регулярними автобусними маршрутами з столицею України та з обласним центром Житомиром, з сусідніми районними центрами Ружином, Брусиловом та Андрушівкою Житомирської області і Сквирою та Білою Церквою Київської області, а також, практично з усіма селами Попільнянського району.
- Регіональна автомобільна дорога Р18 «Житомир — Сквира — Володарка — Ставище»;
- Територіальна автомобільна дорога Т 0611 «Ставище — Брусилів — Ружин»;
- Місцеві автомобільні дороги районного значення, які з'єднують Попільню з селом Миролюбівка та деякими об'єктами народного господарства.
Селище Попільня зв'язане регулярними автобусними маршрутами з столицею України та з обласним центром Житомиром, з сусідніми районними центрами Ружином, Брусиловом та Андрушівкою Житомирської області і Сквирою та Білою Церквою Київської області, а також, практично з усіма селами Попільнянського району.
Економіка Попільні
У Попільні в радянські роки функціонували наступні підприємства:
хлібозавод;
цех по виготовленню безалкогольних напоїв;
консервний завод;
маслозавод;
асфальтний завод;
комбікормовий завод (с. Попільня);
підприємство «Міжколгоспбуд»;
підприємство «Райсільхозхімія»;
підприємство «Сільхозтехніка»;
Попільнянський держлісгосп;
автотранспортне підприємство;
хлібоприймальне підприємство;
дорожно-будівельна організація;
район електромереж (РЕМ);
управління експлуатації газового господарства (УЕГГ);
комбінат побутових послуг;
підприємство Комунгосп;
районна типографія;
вузол електрозв'язку;
вузол поштового зв'язку;
цех інкубації СГП «Жовтневий».
Нині працюють ДП «Попільнянське лісове господарство» — виробляє деревину в круглому вигляді та продукції деревообробки; ВАТ «Попільнянський спецкар'єр» (с. Миролюбівка): виробництво щебеневої продукції; ЗАТ «Комбікормовий завод»: виробництво комбікорму; дочірнє підприємство ТОВ «Моноліт» Попільнянський консервний завод виробляє м'ясні та овочеві консерви. Також, функціонують районні державні підприємства: Райавтодор, РЕМ, УЕГГ, «Укртелеком», «Укрпошта» тощо.
У Попільні відкриті відділення наступних банків: «Райффайзен Банк Аваль»; «Приватбанк»; «Ощадбанк України», «Імексбанк», «Cr?dit Agricole».
Малий бізнес сконцентрувався в-основному в сфері торгівлі, громадського харчування та сфері послуг. Відкрито велику кількість нових магазинів, кафе-бари, салон краси, мотель, автозаправні станції, СТО тощо. Три дні на тиждень працює Попільнянський ринок, який став місцем роботи для великої кількості населення селища.
хлібозавод;
цех по виготовленню безалкогольних напоїв;
консервний завод;
маслозавод;
асфальтний завод;
комбікормовий завод (с. Попільня);
підприємство «Міжколгоспбуд»;
підприємство «Райсільхозхімія»;
підприємство «Сільхозтехніка»;
Попільнянський держлісгосп;
автотранспортне підприємство;
хлібоприймальне підприємство;
дорожно-будівельна організація;
район електромереж (РЕМ);
управління експлуатації газового господарства (УЕГГ);
комбінат побутових послуг;
підприємство Комунгосп;
районна типографія;
вузол електрозв'язку;
вузол поштового зв'язку;
цех інкубації СГП «Жовтневий».
Нині працюють ДП «Попільнянське лісове господарство» — виробляє деревину в круглому вигляді та продукції деревообробки; ВАТ «Попільнянський спецкар'єр» (с. Миролюбівка): виробництво щебеневої продукції; ЗАТ «Комбікормовий завод»: виробництво комбікорму; дочірнє підприємство ТОВ «Моноліт» Попільнянський консервний завод виробляє м'ясні та овочеві консерви. Також, функціонують районні державні підприємства: Райавтодор, РЕМ, УЕГГ, «Укртелеком», «Укрпошта» тощо.
У Попільні відкриті відділення наступних банків: «Райффайзен Банк Аваль»; «Приватбанк»; «Ощадбанк України», «Імексбанк», «Cr?dit Agricole».
Малий бізнес сконцентрувався в-основному в сфері торгівлі, громадського харчування та сфері послуг. Відкрито велику кількість нових магазинів, кафе-бари, салон краси, мотель, автозаправні станції, СТО тощо. Три дні на тиждень працює Попільнянський ринок, який став місцем роботи для великої кількості населення селища.
воскресенье, 7 октября 2012 г.
Попільня. Від повоєнних років до наших днів
Через тиждень після звільнення Попільні інженерні частини наступаючих радянських військ за активною допомогою мешканців селища відбудували колійне господарство і відновили рух на залізниці.
Наприкінці січня 1944 року в селищі розпочала роботу медамбулаторія, організована за допомогою пересувного військового госпіталю, в лютому — семирічна школа.
У березні 1955 р. в клубі Попільнянської МТС встановили перший телевізор «Т-2 Ленінград».
За переписом 1959 року в Попільні проживало 2 600 осіб.
1 серпня 1961 р. у Попільні створена редакція місцевого радіомовлення, очолював її Г. Ф. Грінченко.
У 1961–1963 рр. електрифіковано і переведено на електровозну тягу залізницю, через станцію Попільня почали ходити електропоїзди.
У 1962 р. було розпочате спорудження декількох двоповерхових будівель. Серед них — восьмиквартирний будинок навпроти базарної площі, комбінат побутового обслуговування (збудований у червні 1983 р.), де розмістились шевська та кравецька майстерні, перукарня, фотоательє; а також, будинок нового готелю. Заклали фундамент під двоповерховий будинок дитячого садка.
З 1 січня 1962 р. в районному кінотеатрі демонструвались широкоекранні художні та документальні фільми, а в 1963 р. відкрито новий книжний кіоск.
У 1966 р. в Попільні споруджено великий консервний завод із сезонною продуктивністю 5 млн. банок фруктових та овочевих консервів 40 найменувань.
З 1961 по 1970 рр. у Попільні споруджено близько 300 нових житлових будинків, зокрема 25 багатоквартирних за державні кошти. У центрі Попільні зведено кінотеатр «Колос» із залом на 314 місць, двоповерхове приміщення вузла зв'язку. У 1970 році збудований двоповерховий універмаг «Ювілейний». У жовтні 1972 р. в Попільні став до ладу завод по виготовленню гарячого асфальту. В червні 1980 р. у Попільні закладено фундамент першого в районі п'ятиповерхового будинку на 30 квартир.
Наприкінці січня 1944 року в селищі розпочала роботу медамбулаторія, організована за допомогою пересувного військового госпіталю, в лютому — семирічна школа.
У березні 1955 р. в клубі Попільнянської МТС встановили перший телевізор «Т-2 Ленінград».
За переписом 1959 року в Попільні проживало 2 600 осіб.
1 серпня 1961 р. у Попільні створена редакція місцевого радіомовлення, очолював її Г. Ф. Грінченко.
У 1961–1963 рр. електрифіковано і переведено на електровозну тягу залізницю, через станцію Попільня почали ходити електропоїзди.
У 1962 р. було розпочате спорудження декількох двоповерхових будівель. Серед них — восьмиквартирний будинок навпроти базарної площі, комбінат побутового обслуговування (збудований у червні 1983 р.), де розмістились шевська та кравецька майстерні, перукарня, фотоательє; а також, будинок нового готелю. Заклали фундамент під двоповерховий будинок дитячого садка.
З 1 січня 1962 р. в районному кінотеатрі демонструвались широкоекранні художні та документальні фільми, а в 1963 р. відкрито новий книжний кіоск.
У 1966 р. в Попільні споруджено великий консервний завод із сезонною продуктивністю 5 млн. банок фруктових та овочевих консервів 40 найменувань.
З 1961 по 1970 рр. у Попільні споруджено близько 300 нових житлових будинків, зокрема 25 багатоквартирних за державні кошти. У центрі Попільні зведено кінотеатр «Колос» із залом на 314 місць, двоповерхове приміщення вузла зв'язку. У 1970 році збудований двоповерховий універмаг «Ювілейний». У жовтні 1972 р. в Попільні став до ладу завод по виготовленню гарячого асфальту. В червні 1980 р. у Попільні закладено фундамент першого в районі п'ятиповерхового будинку на 30 квартир.
суббота, 6 октября 2012 г.
Попільня. Німецько-радянська війна
14 липня 1941 — зведений 94-й Сколівський (м. Сколе Львівська обл.) прикордонний загін (командир І. Середа, політрук М. Колісниченко), який був перекинутий до станції Попільня щоб зупинити просування ворога до Києва, вів нерівний бій з танковою колоною ворога біля Попільні. В бою загинуло 152 бійці.
Група Середи спочатку зайняла оборону на висоті «Кругляк» (урочище Левада). На прикордонників рушила ціла армада танків, бронетранспортерів, автомашин з піхотою. По ним ударили артилеристи капітана Юдіна, замаскувавшись по сусідству. Дорога виявилася закупореною. Гуркітлива техніка стала сповзати на пшеничне поле, піхота розосередилася, ховаючись від вогню. З ходу подолати опір захисників «Кругляка» і увірватися до Попільні ворогові не вдалося.
Біля залізничної станції Попільня стояв ешелон з пораненими. Капітан Середа знайшов серед своїх бійців машиніста і той під прикриттям вогню успішно доправив ешелон до Фастова.
Від станції Попільня Середа прийняв рішення відходити двома групами: першу очолив він сам, другу — комісар П. П. Колесніченко. Це дозволило прикордонникам перекатами відійти на намічений рубіж. Отримавши наказ вийти до річки Роставиці біля села Строкова та підготувати новий рубіж оборони, капітан Середа вирушив зі своїми бійцями виконувати поставлену задачу. До села Строків залишалося ще кілометрів зо три, коли з'явилися фашистські танки і піхота. Наступ ворожої піхоти підтримували понад 120 танків. Прикордонники зі зв'язками гранат кидалися під танки, нищили противника вогнем з кулеметів і гвинтівок. До останньої можливості бився разом зі своїми бійцями капітан І. М. Середа. Гранатами він підірвав гітлерівський танк, розстрілював ворога з кулемета. Прикордонники стояли на смерть, але сили були надто нерівні …
Вперше від фашистів Попільня була звільнена 10 листопада 1943 р. в ході запеклих наступальних боїв. Проте, гітлерівці незабаром перейшли в контрнаступ і знову захопили селище. В ті дні героїчний подвиг у боях за Попільню здійснив командир вогневого взводу 1453-го самохідного артилерійського полку лейтенант Петро Фомічов. Його підрозділ розгромив ворожу колону, знищивши 28 автомашин і 80 солдатів. Відбиваючи атаку ворожих танків у районі залізничної станції, Фомічов підпустив на близьку відстань 2 ворожі танки і особисто підпалив їх. У бою він був смертельно поранений. В 1944 р. йому було посмертно присвоєно звання Герой Радянського Союзу.
26 грудня 1943 року війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ватутіна перейшли в наступ проти німецько-фашистських військ, розташованих південніше Радомишля з метою забезпечення правого флангу головного ударного угруповання фронту. На її лівому фланзі 40-а армія, після завершеного напередодні успішного обходу вузла опору супротивника в Корнині, розгорнула свою ударну групу в південно-східному напрямку і просувалася на Білу Церкву. За три дні наступу військами звільнено понад 150 населених пунктів. У боях розгромлені чотири танкових дивізії німців, у тому числі танкова дивізія СС «Райх» і шість піхотних дивізій.
На той час війська 38-ї армії (командир — генерал-полковника К. С. Москаленко) та 1-ї гвардійської танкової армії (командир — генерал-лейтенант М. Ю. Катуков) в рамках Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, зустрічаючи слабкий опір, просунулися більш ніж на 20 км, звільнили станцію Попільня і перерізали залізницю, що сполучає Фастів і Козятин.
Група Середи спочатку зайняла оборону на висоті «Кругляк» (урочище Левада). На прикордонників рушила ціла армада танків, бронетранспортерів, автомашин з піхотою. По ним ударили артилеристи капітана Юдіна, замаскувавшись по сусідству. Дорога виявилася закупореною. Гуркітлива техніка стала сповзати на пшеничне поле, піхота розосередилася, ховаючись від вогню. З ходу подолати опір захисників «Кругляка» і увірватися до Попільні ворогові не вдалося.
Біля залізничної станції Попільня стояв ешелон з пораненими. Капітан Середа знайшов серед своїх бійців машиніста і той під прикриттям вогню успішно доправив ешелон до Фастова.
Від станції Попільня Середа прийняв рішення відходити двома групами: першу очолив він сам, другу — комісар П. П. Колесніченко. Це дозволило прикордонникам перекатами відійти на намічений рубіж. Отримавши наказ вийти до річки Роставиці біля села Строкова та підготувати новий рубіж оборони, капітан Середа вирушив зі своїми бійцями виконувати поставлену задачу. До села Строків залишалося ще кілометрів зо три, коли з'явилися фашистські танки і піхота. Наступ ворожої піхоти підтримували понад 120 танків. Прикордонники зі зв'язками гранат кидалися під танки, нищили противника вогнем з кулеметів і гвинтівок. До останньої можливості бився разом зі своїми бійцями капітан І. М. Середа. Гранатами він підірвав гітлерівський танк, розстрілював ворога з кулемета. Прикордонники стояли на смерть, але сили були надто нерівні …
Вперше від фашистів Попільня була звільнена 10 листопада 1943 р. в ході запеклих наступальних боїв. Проте, гітлерівці незабаром перейшли в контрнаступ і знову захопили селище. В ті дні героїчний подвиг у боях за Попільню здійснив командир вогневого взводу 1453-го самохідного артилерійського полку лейтенант Петро Фомічов. Його підрозділ розгромив ворожу колону, знищивши 28 автомашин і 80 солдатів. Відбиваючи атаку ворожих танків у районі залізничної станції, Фомічов підпустив на близьку відстань 2 ворожі танки і особисто підпалив їх. У бою він був смертельно поранений. В 1944 р. йому було посмертно присвоєно звання Герой Радянського Союзу.
26 грудня 1943 року війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ватутіна перейшли в наступ проти німецько-фашистських військ, розташованих південніше Радомишля з метою забезпечення правого флангу головного ударного угруповання фронту. На її лівому фланзі 40-а армія, після завершеного напередодні успішного обходу вузла опору супротивника в Корнині, розгорнула свою ударну групу в південно-східному напрямку і просувалася на Білу Церкву. За три дні наступу військами звільнено понад 150 населених пунктів. У боях розгромлені чотири танкових дивізії німців, у тому числі танкова дивізія СС «Райх» і шість піхотних дивізій.
На той час війська 38-ї армії (командир — генерал-полковника К. С. Москаленко) та 1-ї гвардійської танкової армії (командир — генерал-лейтенант М. Ю. Катуков) в рамках Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, зустрічаючи слабкий опір, просунулися більш ніж на 20 км, звільнили станцію Попільня і перерізали залізницю, що сполучає Фастів і Козятин.
пятница, 5 октября 2012 г.
Попільня в ХХ столітті
У 1910 році будується залізнична гілка Попільня — Сквира. У Попільні починає працювати крохмальний завод.
У 1920 році у Попільні налічується 30 будинків і проживало близько 300 чоловік населення.
У 1923 році Попільня стає районним центром.
У 1930 році засновано районну газету «Прапор колгоспника» (тепер — «Перемога»).
На початку 1931 року організована Попільнянська МТС.
1934 року в Попільні відкрито семирічну школу.
1935 року в Попільні почав діяти перший радіовузол на 250 точок. Того ж року розпочав роботу районний будинок культури. В 1935–1937 рр. відкрито дві бібліотеки, книжковий фонд яких наприкінці 1938 року налічував 11 тисяч томів.
З вересня 1937 року Попільня стала частиною новоутвореної Житомирської області. 1938 року Попільню віднесено до категорії смт. В ній проживало тоді 1 700 чоловік.
У 1920 році у Попільні налічується 30 будинків і проживало близько 300 чоловік населення.
У 1923 році Попільня стає районним центром.
У 1930 році засновано районну газету «Прапор колгоспника» (тепер — «Перемога»).
На початку 1931 року організована Попільнянська МТС.
1934 року в Попільні відкрито семирічну школу.
1935 року в Попільні почав діяти перший радіовузол на 250 точок. Того ж року розпочав роботу районний будинок культури. В 1935–1937 рр. відкрито дві бібліотеки, книжковий фонд яких наприкінці 1938 року налічував 11 тисяч томів.
З вересня 1937 року Попільня стала частиною новоутвореної Житомирської області. 1938 року Попільню віднесено до категорії смт. В ній проживало тоді 1 700 чоловік.
Подписаться на:
Комментарии (Atom)