ПАРИПСИ — село, центр сільської Ради. Розташовані на березі річки Кам'янки (притока Росі), за 3 км на північний схід від районного центру та залізничної станції Попільня. Через село проходить автошлях Сквира — Житомир. Дворів — 564. Населення — 1537 чоловік. В селі розміщена центральна садиба колгоспу «Перше травня», за яким закріплено 1991,6 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1669,7 га орної землі. Провідними сільськогосподарськими культурами є пшениця, цукрові буряки. Тваринництво м'ясо-молочного напряму. На базі колгоспу працює районна школа передового досвіду впровадження госпрозрахунку.
На території села — цегельний завод, районна інкубаторно-птахівнича станція.
Працюють середня школа, де 22 педагоги навчають 274 учнів, будинок культури із залом на 650 місць, бібліотека з фондом 10,5 тис. книг, медпункт, районна дитяча лікарня, дитячий садок, відділення зв'язку, 3 магазини.
Первинна партійна організація с. Парипсів об'єднує 43 комуністів, комсомольська — 78 членів ВЛКСМ.
За сумлінну працю 64 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них орденом Леніна — ланкового механізованої ланки В. В. Волинця, бригадира тракторної бригади З. А. Токарчука, доярку Н. Г. Качинську; орденом Жовтневої Революції — завідуючу тваринницькою фермою О. М. Фесенко; орденом Трудового Червоного Прапора — вчителя О. П. Венгера, а голову колгоспу Я. А. Царенка, делегата 3-го Всесоюзного з'їзду колгоспників — орденами Леніна і Жовтневої Революції.
Село відоме з 1683 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. В роки громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції парипські жителі в підрозділах Червоного козацтва билися проти німецьких окупантів і петлюрівців.
Під час Великої Вітчизняної війни з німецько-фашистськими загарбниками боролося 278 жителів села, з них 114 — загинуло, 239 — відзначено урядовими нагородами. В 1943 році, визволяючи від гітлерівців Парипси, поліг смертю хоробрих командир стрілецької роти М. Г. Калюжний, якому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В центрі села 1956 року на братській могилі споруджено пам'ятник полеглим воїнам-визволителям Парипсів, а 1967 року — обеліск Слави колишнім учням і педагогам, які загинули в боях з гітлерівцями.
1970 року на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна відкрито пам'ятник вождеві.
Уродженцем села є кандидат історичних наук доцент М. М. Моторнюк.
Неподалік Парипсів виявлено могильник скіфського періоду.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
суббота, 5 октября 2013 г.
пятница, 4 октября 2013 г.
Село Новоселиця, Попільнянський район
НОВОСЕЛИЦЯ — село, центр сільської Ради. Розташована за 15 км на південний схід від районного центру та за 8 км від найближчої залізничної станції Чернявка. Дворів — 357. Населення — 1025 чоловік. Сільраді підпорядковане селище Степове. В селі розміщена центральна садиба колгоспу «50-річчя Жовтня», за яким закріплено 1539,8 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1465 га орної землі. У господарстві вирощують зернові й технічні культури. Тваринництво м'ясо-молочного напряму. Колгосп має пилораму, цегельний завод.
Працюють восьмирічна школа, в якій 13 педагогів навчають близько 200 учнів, будинок культури на 250 місць, бібліотека з фондом 11,1 тис. книг, медпункт, дитячі ясла, 2 магазини.
Партійна організація (створена 1921 року) об'єднує 18 комуністів, комсомольська (виникла 1922 року) — 26 членів ВЛКСМ.
За успіхи в праці 57 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР, у т. ч. орденом Трудового Червоного Прапора — голову колгоспу А. Д. Заволоку.
Село відоме з XVII століття.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. 1921 року створено сільськогосподарську комуну «Колосок».
В боротьбі проти німецько-фашистських загарбників брало участь 155 жителів села, з них 146 — відзначено урядовими нагородами, 25 — полягло смертю хоробрих. їм, а також загиблим воїнам-визволителям Новоселиці 1948 року споруджено пам'ятник, а 1965 року — два обеліски лави. В 1943 році під час визволення села від ворога загинув Герой Радянського Союзу О. П. Павлюченко. На його честь у 1965 році відкрито пам'ятник.
В центрі Новоселиці 1970 року встановлено пам'ятник В. І. Леніну.
Новоселиця — батьківщина українського радянського мовознавця Г. А. Левченка (1901—1944).
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
Працюють восьмирічна школа, в якій 13 педагогів навчають близько 200 учнів, будинок культури на 250 місць, бібліотека з фондом 11,1 тис. книг, медпункт, дитячі ясла, 2 магазини.
Партійна організація (створена 1921 року) об'єднує 18 комуністів, комсомольська (виникла 1922 року) — 26 членів ВЛКСМ.
За успіхи в праці 57 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР, у т. ч. орденом Трудового Червоного Прапора — голову колгоспу А. Д. Заволоку.
Село відоме з XVII століття.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. 1921 року створено сільськогосподарську комуну «Колосок».
В боротьбі проти німецько-фашистських загарбників брало участь 155 жителів села, з них 146 — відзначено урядовими нагородами, 25 — полягло смертю хоробрих. їм, а також загиблим воїнам-визволителям Новоселиці 1948 року споруджено пам'ятник, а 1965 року — два обеліски лави. В 1943 році під час визволення села від ворога загинув Герой Радянського Союзу О. П. Павлюченко. На його честь у 1965 році відкрито пам'ятник.
В центрі Новоселиці 1970 року встановлено пам'ятник В. І. Леніну.
Новоселиця — батьківщина українського радянського мовознавця Г. А. Левченка (1901—1944).
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
четверг, 3 октября 2013 г.
Село Єрчики, Попільнянський район
ЄРЧИКИ — село, центр сільської Ради. Розташовані на березі річки Унави, за 12 км на північний схід від районного центру Попільня та за 5 км від залізничної станції Чернявка. Дворів — 260. Населення — 611 чоловік. Сільраді підпорядковані села Велика Чернявка, Яблунівка. В Єрчиках розміщена центральна садиба колгоспу ім. М. В. Фрунзе, за яким закріплено 1645 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1543,9 га орної землі. В господарстві вирощують зернові й технічні культури. Тваринництво м'ясо-молочного напряму. Колгосп має млин.
Працюють восьмирічна школа, де 13 учителів навчають 144 учнів, клуб, 2 бібліотеки з фондом 9,5 тис. книг, медпункт, дитячі ясла, 3 магазини.
Партійна організація об'єднує 33 комуністи, комсомольська — 31 члена BЛKCM.
За сумлінну працю 61 трудівника села нагороджено орденами й медалями Союзу PCP.
Село відоме з 1622 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
У Великій Вітчизняній війні брало участь 167 жителів села, з них 84 — загинули. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, 145 односельців відзначено урядовими нагородами. 1965 року в Єрчиках встановлено обеліск Слави воїнам-односельцям та воїнам-визволителям села, які віддали своє життя за Батьківщину.
Неподалік Єрчиків і Великої Чернявки розкопано 2 кургани скіфського періоду.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
Працюють восьмирічна школа, де 13 учителів навчають 144 учнів, клуб, 2 бібліотеки з фондом 9,5 тис. книг, медпункт, дитячі ясла, 3 магазини.
Партійна організація об'єднує 33 комуністи, комсомольська — 31 члена BЛKCM.
За сумлінну працю 61 трудівника села нагороджено орденами й медалями Союзу PCP.
Село відоме з 1622 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
У Великій Вітчизняній війні брало участь 167 жителів села, з них 84 — загинули. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, 145 односельців відзначено урядовими нагородами. 1965 року в Єрчиках встановлено обеліск Слави воїнам-односельцям та воїнам-визволителям села, які віддали своє життя за Батьківщину.
Неподалік Єрчиків і Великої Чернявки розкопано 2 кургани скіфського періоду.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
среда, 2 октября 2013 г.
Село Андрушки, Попільнянський район
АНДРУШКИ — село, центр сільської Ради. Розташовані за 14 км на південний захід від районного центру та залізничної станції Попільна. Через село проходить автошлях Попільня — Вчорайше. Дворів — 787. Населення — 2230 чоловік. Сільраді підпорядковане селище Новопаволоцьке. На території Андрушків розміщений цукровий комбінат ім. О. Д. Цюрупи, до складу якого входить цукровий завод, споруджений у 1860 році, та бурякорадгосп з чотирма відділками. Радгосп спеціалізується на вирощуванні насіння цукрових буряків. Велику роль в економіці радгоспу відіграють зернові культури й тваринництво м'ясо-молочного напряму. За радгоспом закріплено 4347,7 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 4069,7 га орної землі. Господарство має 2 пилорами.
В селі працюють середня школа, де 36 педагогів навчає 512 учнів, будинок культури із залом на 450 місць, клуб, 2 бібліотеки з фондом 20,5 тис. книг, лікарня (на 30 ліжок) з пологовим відділенням, аптека, 2 дитячі садки, а також телевізійне ательє, швейна майстерня побуткомбінату, поштове відділення, 10 магазинів, їдальня.
4 партійні організації об'єднують 142 комуністів, 2 комсомольські — 108 членів ВЛКСМ. Партосередок виник 1919 року, комсомольський — 1925 року.
За сумлінну працю 142 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР, у т. ч. орденом Леніна — доярку радгоспу О. А. Сільверструк, орденом Жовтневої Революції — бригадира тракторної бригади Г. І. Сакевича, доярку О. В. Сироватко, слюсаря С. Д. Чернищука. 130 чоловік удостоєні медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Село відоме з 1683 року.
В період першої російської революції 1905—1907 рр. населення села брало участь у революційних подіях. 1906 року відбувся страйк робітників на цукрозаводі, який закінчився сутичкою з військами, викликаними для придушення страйку.
Радянську владу в Андрушках встановлено в грудні 1917 року. На І Всеукраїнському з'їзді Рад делегатом від робітників цукрозаводу був П. А. Стецюк. Він же працював першим головою сільської Ради.
В боротьбі проти німецько-фашистських загарбників брали участь понад 700 уродженців села, з них 162 — загинули, 386 — за мужність і відвагу відзначені урядовими нагородами. Гвардії старшому лейтенанту М. Ф. Закутенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а генерал-майору А. Н. Вітруку — Героя Радянського Союзу і Народного Героя Югославії. В роки тимчасової окупації К. М. Дивонін, який влаштувався сторожем на Андрушківецькому цукрозаводі, створив бойові підпільні групи в Андрушках, Макарівці, Топорах, Шпиченцях. У квітні 1943 року створено Таращанський партизанський загін, командиром якого був житель села Л. В. Дорош. Загін налічував 149 чоловік і входив до Київського з'єднання.
1965 року в селі встановлено обеліск Слави воїнам-визволителям Андрушків і воїнам-односельцям, які віддали життя за Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
В селі працюють середня школа, де 36 педагогів навчає 512 учнів, будинок культури із залом на 450 місць, клуб, 2 бібліотеки з фондом 20,5 тис. книг, лікарня (на 30 ліжок) з пологовим відділенням, аптека, 2 дитячі садки, а також телевізійне ательє, швейна майстерня побуткомбінату, поштове відділення, 10 магазинів, їдальня.
4 партійні організації об'єднують 142 комуністів, 2 комсомольські — 108 членів ВЛКСМ. Партосередок виник 1919 року, комсомольський — 1925 року.
За сумлінну працю 142 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР, у т. ч. орденом Леніна — доярку радгоспу О. А. Сільверструк, орденом Жовтневої Революції — бригадира тракторної бригади Г. І. Сакевича, доярку О. В. Сироватко, слюсаря С. Д. Чернищука. 130 чоловік удостоєні медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Село відоме з 1683 року.
В період першої російської революції 1905—1907 рр. населення села брало участь у революційних подіях. 1906 року відбувся страйк робітників на цукрозаводі, який закінчився сутичкою з військами, викликаними для придушення страйку.
Радянську владу в Андрушках встановлено в грудні 1917 року. На І Всеукраїнському з'їзді Рад делегатом від робітників цукрозаводу був П. А. Стецюк. Він же працював першим головою сільської Ради.
В боротьбі проти німецько-фашистських загарбників брали участь понад 700 уродженців села, з них 162 — загинули, 386 — за мужність і відвагу відзначені урядовими нагородами. Гвардії старшому лейтенанту М. Ф. Закутенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а генерал-майору А. Н. Вітруку — Героя Радянського Союзу і Народного Героя Югославії. В роки тимчасової окупації К. М. Дивонін, який влаштувався сторожем на Андрушківецькому цукрозаводі, створив бойові підпільні групи в Андрушках, Макарівці, Топорах, Шпиченцях. У квітні 1943 року створено Таращанський партизанський загін, командиром якого був житель села Л. В. Дорош. Загін налічував 149 чоловік і входив до Київського з'єднання.
1965 року в селі встановлено обеліск Слави воїнам-визволителям Андрушків і воїнам-односельцям, які віддали життя за Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
вторник, 1 октября 2013 г.
Попільнянський район, Житомирська область
Площа району — 1,05 тис. кв. км. Населення — 51,1 тис. чоловік, з них сільського — 42,9 тис. (83,9 проц.) Середня густота населення — 48,6 чоловіка на кв. км. 2 селищним та 28 сільським Радам депутатів трудящих підпорядковано 49 населених пунктів. На території району — 81 партійна, 93 комсомольські, 111 профспілкових організацій. В економіці провідне місце належить сільському господарству. Тут — 31 колгосп, 3 радгоспи, 13 промислових підприємств. Населення обслуговують 56 медичних закладів. Мережа народної освіти налічує 45 загальноосвітніх шкіл, у т. ч. 15 середніх, 19 восьмирічних, 9 початкових, середню заочну школу і допоміжну восьмирічну школу-інтернат. Працюють музична школа, 2 будинки піонерів, 20 дитячих садків і ясел. Культурно-освітню роботу ведуть 19 будинків культури, 32 клуби, 82 бібліотеки. Є 44 стаціонарні кіноустановки, з них 32 широкоекранні. В населених пунктах району встановлено 11 пам'ятників В. І. Леніну, 112 обелісків вічної Слави та пам'ятників на братських могилах воїнам-визволителям і односельцям, які загинули в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
вторник, 23 октября 2012 г.
Липки, Попельнянский район
Липки (укр. Липки) — село на Украине, основано в 1625 году, находится в Попельнянском районе Житомирской области.
Код КОАТУУ — 1824783301. Население по переписи 2001 года составляет 648 человек. Почтовый индекс — 13521. Телефонный код — 4137. Занимает площадь 3,993 км2.
Адрес местного совета
13521, Житомирская область, Попельнянский р-н, с. Липкы, ул. Октябрьской революции, тел. 77-3-35
Код КОАТУУ — 1824783301. Население по переписи 2001 года составляет 648 человек. Почтовый индекс — 13521. Телефонный код — 4137. Занимает площадь 3,993 км2.
Адрес местного совета
13521, Житомирская область, Попельнянский р-н, с. Липкы, ул. Октябрьской революции, тел. 77-3-35
понедельник, 22 октября 2012 г.
Село Кривое, Попельнянский район
Кривое (укр. Криве) — село на Украине, основано в 1619 году, находится в Попельнянском районе Житомирской области.
Код КОАТУУ — 1824783001. Население по переписи 2001 года составляет 630 человек. Почтовый индекс — 13522. Телефонный код — 4137. Занимает площадь 3,216 км?.
Известные уроженцы
В с. Кривое родился Юркевич, Лев Иосифович (1883—1919) — украинский политический деятель, революционер, публицист, теоретик марксизма, литератор.
Адрес местного совета
13522, Житомирская область, Попельнянский р-н, с.Кривое, ул.Ленина, 101, тел. 72-7-16
Код КОАТУУ — 1824783001. Население по переписи 2001 года составляет 630 человек. Почтовый индекс — 13522. Телефонный код — 4137. Занимает площадь 3,216 км?.
Известные уроженцы
В с. Кривое родился Юркевич, Лев Иосифович (1883—1919) — украинский политический деятель, революционер, публицист, теоретик марксизма, литератор.
Адрес местного совета
13522, Житомирская область, Попельнянский р-н, с.Кривое, ул.Ленина, 101, тел. 72-7-16
Подписаться на:
Комментарии (Atom)