МИРОЛЮБІВКА — село (утворилося 27 березня 1962 року внаслідок об'єднання сіл Кіловки і Лозовика), центр сільської Ради.. Розташована на лівому березі річки Унави (притока Ірпеня), за 9 км на північний захід від районного центру і залізничної станції Попільня. Дворів — 672. Населення — 1574 чоловіка. В селі розміщена центральна садиба колгоспу «Зоря комунізму», за яким закріплено 3006,4 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2777 га орної землі. Господарство спеціалізується на виробництві свинини.
На території села працюють початкова і восьмирічна , школи, де 13 педагогів навчають 179 учнів, два клуби, дві бібліотеки з фондом 19,8 тис. книг, два фельдшерсько-акушерські пункти, дитячі ясла, відділення зв'язку, 3 магазини.
Партійна організація колгоспу «Зоря комунізму» (осередок виник 1927 року) об'єднує 34 комуністів, комсомольська (створена 1924 року) — 47 членів ВЛКСМ.
За успіхи в праці 65 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР, у т. ч. орденом Леніна — голову правління колгоспу С. Ф. Венгера.
Кіловка відома з 1732 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
284 жителі села брали участь у Великій Вітчизняній війні, з них 98 — полягли смертю хоробрих у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, 135 — відзначено урядовими нагородами.
В Миролюбівці 1962 року встановлено два обеліски Слави на честь полеглих воїнів-односельців та воїнів, які загинули під час визволення села від гітлерівців.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
пятница, 18 октября 2013 г.
Село Жовтневе, Попільнянський район
ЖОВТНЕВЕ (до 1937 року — Жидівці) — село, центр сільської Ради. Розташоване на правому березі річки Унави (притока Ірпеня), за 9 км на північний схід від районного центру та за 6 км від залізничної станції Криве. Через село проходить автошлях Попільня — Корнин. Дворів — 542. Населення — 1491 чоловік. На території села розміщені центральні садиби: хмелерадгоспу «Попільнянський» (769 га земельних угідь) та колгоспу ім. О. М. Горького, за яким закріплено 1699 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1584 га орної землі. Провідними сільськогосподарськими культурами в колгоспі є пшениця, цукровий буряк та картопля; розвинуте птахівництво і молочне тваринництво.
В селі працюють восьмирічна школа, де 15 учителів навчають і виховують 167 учнів, будинок культури із залом на 400 місць, бібліотека з фондом 10 тис. книг, медпункт, дитячі ясла, стадіон.
2 партійні організації об'єднують 25 комуністів, 3 комсомольські — 30 членів ВЛKCM.
За високі виробничі показники 39 трудівників села нагороджено орденами і медалями СРСР, серед них орденом Жовтневої Революції — бригадира рільничої бригади П. З. Кравця.
Село відоме з 1683 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
280 жителів Жовтневого брало участь у Великій Вітчизняній війні, з них — 149 відзначено урядовими нагородами, 147 — полягло в боях з ворогом.
1952 року встановлено пам'ятник воїнам, які загинули в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками під час визволення села.
Уродженцями села є доктор історичних наук М. З. Данилюк, кандидат економічних наук 3. 3. Данилюк і генерал-лейтенант В. Я. Мякушко.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
В селі працюють восьмирічна школа, де 15 учителів навчають і виховують 167 учнів, будинок культури із залом на 400 місць, бібліотека з фондом 10 тис. книг, медпункт, дитячі ясла, стадіон.
2 партійні організації об'єднують 25 комуністів, 3 комсомольські — 30 членів ВЛKCM.
За високі виробничі показники 39 трудівників села нагороджено орденами і медалями СРСР, серед них орденом Жовтневої Революції — бригадира рільничої бригади П. З. Кравця.
Село відоме з 1683 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
280 жителів Жовтневого брало участь у Великій Вітчизняній війні, з них — 149 відзначено урядовими нагородами, 147 — полягло в боях з ворогом.
1952 року встановлено пам'ятник воїнам, які загинули в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками під час визволення села.
Уродженцями села є доктор історичних наук М. З. Данилюк, кандидат економічних наук 3. 3. Данилюк і генерал-лейтенант В. Я. Мякушко.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
среда, 16 октября 2013 г.
Село Великі Лісівці, Попільнянський район
ВЕЛИКІ ЛІСІВЦІ — село, центр сільської Ради. Розташовані на правому березі річки Унави, за 8 км на північний захід від районного центру і залізничної станції Попільня. Поблизу села проходить автошлях Житомир — Сквира. Дворів — 267. Населення — 729 чоловік. У селі розміщена центральна садиба колгоспу «Прапор Леніна», за яким закріплено 1247,3 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1194,8 га орної землі, 26 га саду, 13 га лісу, 5 га водоймищ. У господарстві вирощують зернові й технічні культури, розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп має цегельний завод, пилораму.
На території села є восьмирічна школа, де 12 педагогів навчають 154 учнів, будинок культури на 300 місць, 2 бібліотеки з книжковим фондом 12 тис. примірників, медичний пункт, сезонні дитячі ясла, 2 магазини.
Партійна організація об'єднує 25 комуністів, комсомольська — 13 членів ВЛКСМ.
За сумлінну працю 35 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР.
Село відоме з 1746 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
Під час Великої Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників боролося 145 жителів села, з них 80 — нагороджено орденами й медалями, 83 — полягли смертю хоробрих.
У Великих Лісівцях споруджено пам'ятник воїнам, які загинули під час визволення села від гітлерівців, а 1967-го — відкрито обеліск Слави на честь воїнів-односельців, полеглих у роки Великої Вітчизняної та радянсько-фінляндської воєн.
Із села вийшли К. І. Пазирук — доктор технічних наук, А. К. Бойко — кандидат біологічних наук, В. К. Бойко — кандидат медичних наук, Ю. П. Космач — кандидат технічних наук.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
На території села є восьмирічна школа, де 12 педагогів навчають 154 учнів, будинок культури на 300 місць, 2 бібліотеки з книжковим фондом 12 тис. примірників, медичний пункт, сезонні дитячі ясла, 2 магазини.
Партійна організація об'єднує 25 комуністів, комсомольська — 13 членів ВЛКСМ.
За сумлінну працю 35 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР.
Село відоме з 1746 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
Під час Великої Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників боролося 145 жителів села, з них 80 — нагороджено орденами й медалями, 83 — полягли смертю хоробрих.
У Великих Лісівцях споруджено пам'ятник воїнам, які загинули під час визволення села від гітлерівців, а 1967-го — відкрито обеліск Слави на честь воїнів-односельців, полеглих у роки Великої Вітчизняної та радянсько-фінляндської воєн.
Із села вийшли К. І. Пазирук — доктор технічних наук, А. К. Бойко — кандидат біологічних наук, В. К. Бойко — кандидат медичних наук, Ю. П. Космач — кандидат технічних наук.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
вторник, 15 октября 2013 г.
Село Василівка, Попільнянський район
ВАСИЛІВКА — село, центр сільської Ради. Розташована на березі річки Кам'янки (притока Росі), за 18 км на захід від районного центру та за 3 км від залізничної станції Бровки. Дворів — 325. Населення — 954 чоловіка.
На території села розміщена центральна садиба колгоспу «Жовтень», за яким закріплено 1709,5 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. орної землі — 1579,9 га, саду — 14,5 га, водоймищ — 11,4 га. В господарстві вирощують зернові й технічні культури, розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. В селі е восьмирічна школа, де 12 педагогів навчають 144 учнів, 2 бібліотеки з фондом 9 тис. книг, медпункт, дитячі ясла, 2 магазини.
Партійна організація об'єднує 21 комуніста, комсомольська — 28 членів ВЛКСМ.
За успіхи в праці 31 трудівника відзначено урядовими нагородами.
Село відоме з XVI століття.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Перші сільськогосподарські артілі виникли: «Бджола» — 1923, «Хвиля» — 1924, «Зоря» — 1924, «Лебідь» — 1925, «Сокіл» — 1926 року, які в 1929 році створили колгосп «Жовтень».
У Великій Вітчизняній війні брало участь 195 жителів села, з них 109 — загинуло в боротьбі з ворогом, 95 — нагороджено орденами й медалями.
1959 року в центрі Василівки встановлено пам'ятник на честь воїнів-односельців і воїнів-визволителів села, які загинули в боях з гітлерівськими окупантами.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
На території села розміщена центральна садиба колгоспу «Жовтень», за яким закріплено 1709,5 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. орної землі — 1579,9 га, саду — 14,5 га, водоймищ — 11,4 га. В господарстві вирощують зернові й технічні культури, розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. В селі е восьмирічна школа, де 12 педагогів навчають 144 учнів, 2 бібліотеки з фондом 9 тис. книг, медпункт, дитячі ясла, 2 магазини.
Партійна організація об'єднує 21 комуніста, комсомольська — 28 членів ВЛКСМ.
За успіхи в праці 31 трудівника відзначено урядовими нагородами.
Село відоме з XVI століття.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Перші сільськогосподарські артілі виникли: «Бджола» — 1923, «Хвиля» — 1924, «Зоря» — 1924, «Лебідь» — 1925, «Сокіл» — 1926 року, які в 1929 році створили колгосп «Жовтень».
У Великій Вітчизняній війні брало участь 195 жителів села, з них 109 — загинуло в боротьбі з ворогом, 95 — нагороджено орденами й медалями.
1959 року в центрі Василівки встановлено пам'ятник на честь воїнів-односельців і воїнів-визволителів села, які загинули в боях з гітлерівськими окупантами.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
понедельник, 14 октября 2013 г.
Село Турбівка, Попільнянський район
ТУРБІВКА — село, центр сільської Ради. Розташована на річці Калинівці (притока Ірпеня), за 29 км на північний схід від районного центру га за 15 км від найближчої залізничної станції Криве. Дворів — 260. Населення — 660 чоловік. Сільраді підпорядковані села Лисівка і Мишерине. За колгоспом «Перемога», центральна садиба якого розміщена в Турбівді, закріплено 3841,9 га землі, в т. ч. сільськогосподарських угідь 3247,1 га, з них орної землі — 2715,1 га. Колгосп спеціалізується на відгодівлі великої рогатої худоби. В господарстві вирощують зернові й технічні культури, картоплю.
В селі є восьмирічна школа, де 16 учителів навчають 128 учнів. При школі організовано консультпункт для заочників. Тут діють клуб на 350 місць, бібліотека з фондом 12,3 тис. книг, медичний пункт, дитячий садок, АТС, 2 магазини.
Партійна організація об'єднує 26 комуністів, комсомольська — 36 членів BЛKCM.
За успіхи в праці 39 трудівників села нагороджено орденами й медалями Союзу PCP, у т. ч. бригадира тракторної бригади І. М. Стельмаха — орденом Леніна.
Село відоме з XVIII століття.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
Проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни боролося 458 жителів села, з них 120 — полягли смертю хоробрих за Батьківщину, 221 — за мужність і відвагу відзначено урядовими нагородами.
На території Турбівки 1959 і 1966 років споруджено два пам'ятники воїнам, які загинули під час визволення села від гітлерівців.
Уродженцями Турбівки є генерал-майор А. К. Діденко і доктор хімічних наук професор С. К. Можар.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
В селі є восьмирічна школа, де 16 учителів навчають 128 учнів. При школі організовано консультпункт для заочників. Тут діють клуб на 350 місць, бібліотека з фондом 12,3 тис. книг, медичний пункт, дитячий садок, АТС, 2 магазини.
Партійна організація об'єднує 26 комуністів, комсомольська — 36 членів BЛKCM.
За успіхи в праці 39 трудівників села нагороджено орденами й медалями Союзу PCP, у т. ч. бригадира тракторної бригади І. М. Стельмаха — орденом Леніна.
Село відоме з XVIII століття.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
Проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни боролося 458 жителів села, з них 120 — полягли смертю хоробрих за Батьківщину, 221 — за мужність і відвагу відзначено урядовими нагородами.
На території Турбівки 1959 і 1966 років споруджено два пам'ятники воїнам, які загинули під час визволення села від гітлерівців.
Уродженцями Турбівки є генерал-майор А. К. Діденко і доктор хімічних наук професор С. К. Можар.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
Село Сущанка, Попільнянський район
СУЩАНКА — село, центр сільської Ради. Розташована на правому березі річки Ірпеня, за 30 км на північний схід від районного центру та за 9 км від найближчої залізничної станції Волиці. Дворів — 311. Населення — 793 чоловіка. В селі розміщена центральна садиба колгоспу «Світанок», за яким закріплено 1651,6 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1429 орної землі. Господарство спеціалізується на виробництві продукції птахівництва та молока.
Працюють восьмирічна і початкова школи, в яких 12 учителів навчають 122 учнів, будинок культури на 220 місць, бібліотека з фондом 9,5 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла.
Партійна організація об'єднує 27 комуністів, комсомольська — 23 членів BЛKCM.
За успіхи в праці орденами й медалями СРСР нагороджено 26 трудівників села, з них садовника M. M. Сича — орденом Леніна, голову колгоспу С. В. Мужа — орденом Трудового Червоного Прапора.
Село відоме з XVIII століття.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
У боротьбі проти німецько-фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни брало участь 199 жителів села, з них 96 — за мужність і відвагу відзначено нагородами, 103 — полягли смертю хоробрих. їм, а також воїнам-визволителям Сущанки в 1949, 1951 і 1953 роках встановлено три обеліски Слави.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
Працюють восьмирічна і початкова школи, в яких 12 учителів навчають 122 учнів, будинок культури на 220 місць, бібліотека з фондом 9,5 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла.
Партійна організація об'єднує 27 комуністів, комсомольська — 23 членів BЛKCM.
За успіхи в праці орденами й медалями СРСР нагороджено 26 трудівників села, з них садовника M. M. Сича — орденом Леніна, голову колгоспу С. В. Мужа — орденом Трудового Червоного Прапора.
Село відоме з XVIII століття.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
У боротьбі проти німецько-фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни брало участь 199 жителів села, з них 96 — за мужність і відвагу відзначено нагородами, 103 — полягли смертю хоробрих. їм, а також воїнам-визволителям Сущанки в 1949, 1951 і 1953 роках встановлено три обеліски Слави.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
суббота, 12 октября 2013 г.
Село Строків, Попільнянський район
СТРОКІВ — село, центр сільської Ради. Розташований на березі річки Ростовиці, за 14 км на південний схід від районного центру. Через село проходить вузькоколійна залізнична лінія Сквира — Попільня »та автошлях Житомир — Сквира. Дворів — 390. Населення — 967 чоловік. В селі розміщена центральна садиба колгоспу ім. В. І. Чапаєва, за яким закріплено 1896,7 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1763 га орної землі. В господарстві вирощують зернові й технічні культури, картоплю. Тваринництво м'ясо-молочного напряму.
В Строкові є млин та олійниця.
Працюють середня школа, де 18 учителів навчають 240 учнів, будинок культури на 350 місць, 2 бібліотеки з фондом понад 11 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла на 50 місць, 3 магазини.
Партійна організація об'єднує 34 комуністів, комсомольська — 60 членів ВЛКСМ. Партійний і комсомольський осередки створені 1929 року.
За успіхи в праці 38 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР.
Село засноване в XVIII столітті.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. За мужність і відвагу в боях з басмачами А. П. Пантелійчук нагороджений орденом Червоного Прапора.
Під час Великої Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників боролося 360 жителів села, з них 192 — відзначено урядовими нагородами, 133 — загинули смертю хоробрих.
Полеглим воїнам-односельцям та воїнам-визволителям села від гітлерівців у 1966 році споруджено обеліск Слави.
Уродженцем села є радянський український письменник В. О. Міняйло.
На околиці Строкова виявлено давньоруський курганний могильник.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
В Строкові є млин та олійниця.
Працюють середня школа, де 18 учителів навчають 240 учнів, будинок культури на 350 місць, 2 бібліотеки з фондом понад 11 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла на 50 місць, 3 магазини.
Партійна організація об'єднує 34 комуністів, комсомольська — 60 членів ВЛКСМ. Партійний і комсомольський осередки створені 1929 року.
За успіхи в праці 38 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР.
Село засноване в XVIII столітті.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. За мужність і відвагу в боях з басмачами А. П. Пантелійчук нагороджений орденом Червоного Прапора.
Під час Великої Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників боролося 360 жителів села, з них 192 — відзначено урядовими нагородами, 133 — загинули смертю хоробрих.
Полеглим воїнам-односельцям та воїнам-визволителям села від гітлерівців у 1966 році споруджено обеліск Слави.
Уродженцем села є радянський український письменник В. О. Міняйло.
На околиці Строкова виявлено давньоруський курганний могильник.
На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік.
Подписаться на:
Комментарии (Atom)